7 законів виховання по-спартанськи

Можливо, спартанське виховання і було ефективним у тій історичній епосі, в якій воно і зародилося. Але в сучасному світі все виглядає інакше. Не потрібно завойовувати чиїсь території, постійно захищатися від нападу ворогів.

Для виховання дитини в дусі Спарти батькам необхідно дотримуватися таких правил:

1. Не сповивайте дитину, не створюйте для неї тепличних умов у кімнаті. Прищеплення спартанських навичок починалося з перших днів життя дитини: у дитячому віці її ніколи не кутали, а коли вона підростала, то її відучували від страху перед темрявою і самотністю.

2. З перших днів життя свого чада формуйте у нього правильну поставу. Для цього якомога раніше починайте залучати дитину до фізкультури, стежте за тим, щоб вона обов'язково робила ранкову зарядку, грала у рухливі ігри, навчилася плавати, правильно сиділа за столом, готуючи уроки. Вже з дитячого віку спартанських дітей привчали до військової постави, у сім'ї закладалися основи головних якостей майбутнього захисника держави, які повинні були відрізняти спартанця від представників інших народів, - сила, витривалість і готовність до подолання життєвих труднощів.

3. Якщо здоров'я вашої дитини дозволяє, якомога раніше запишіть її у спортивну секцію, де під керівництвом досвідчених тренерів вона фізично і духовно розвиватиметься. У 7 років спартанських хлопчиків забирали з родини і поміщали в спеціальні державні виховні установи. Там їхнім вихованням займалися воїни, які прославилися мужністю на полі бою і з яких діти могли брати приклад.

4. Загартовуйте малюка і не забувайте, що сонце, повітря і вода - ваші перші помічники в цьому важливому процесі. Загартовування варто починати не тоді, коли дитина вже захворіла, а з самого раннього віку, і проводити постійно або взагалі не проводити.

5. Не відмовляйтеся від допомоги і порад старшого покоління в процесі виховання. Виховання дітей було справою всієї спартанської громади. Часто воєначальники і державні діячі вели з дітьми бесіди на моральні та політичні теми, були присутні при змаганнях.

6. Нехай ваша дитина займається музикою і танцями. Щоправда, спартанці займалися музикою і танцями аж ніяк не для розвитку музичних і танцювальних здібностей. Танець зі зброєю, який виконувався юнаками, більше нагадував бойову вправу. Його елементами були атаки, стрибки, оборонні прийоми і блискавичні удари - тобто все, що було потрібно воїну під час бою.

7. Виховуйте у дитини бажання постійно підвищувати свій інтелектуальний, культурний і фізичний рівень. У Спарті тільки після 30 років за законом закінчувався процес державної освіти, бо цей вік символізував досягнення повного фізичного і морального розвитку для представників обох статей.

Виховання дівчат у Спарті мало чим відрізнялося від виховання юнаків. Дівчата виховувалися вдома, але в їхньому вихованні на першому місці були фізичний розвиток і військова підготовка.

ТОП-20 цікавих фактів про дітей і батьків

1. У європейських країнах середній вік батьків становить 29 років, в Індії – 19 років, в Україні здебільшого молодими мамами стають у 22, а татусями у 27 років;
2.  Наймолодшими батьками стали діти в Китаї в 1910 році: мамі і татові було 9 і 8 років;
3.  Останнім часом з’явилася тенденція давати дітям незвичайні імена. Кілька років поспіль найоригінальніші громадяни США називають своїх дітей на честь відомих брендів: так, дівчатка отримують ім’я Тіффані, Шанель, Армані, Гуччі, хлопчики – Лексус, Найк, Адідас тощо. 
4.  Найвідоміша компанія дитячих конструкторів “Лего” за роки свого існування випустила їх так багато, що на кожного жителя планети припадає по 30 елементів. Останнім часом почастішали випадки проковтування малюками дрібних деталей, тому до пластмаси почали додавати особливу речовину, що світиться на рентгенівських знімках;
5. Найбільше дітей у світі у султана Ісмаїла з Марокко. У нього 340 дочок і 548 синів;
6. Цікаво, що новонароджена дитина може розрізняти червоний і зелений колір, а ось синього вона не бачить;
7.  Згідно з статистикою, діти 3-4 років щодня ставлять 900 запитань і вимовляють понад 12 000 слів;
8.  Нігерія – країна близнюків, на кожні 11 пологів один випадок – це неодмінно двійнята або близнюки. А ось у Країні Вранішнього сонця це явище рідкісне – близнюки з’являються на світ тільки в одному випадку на 250 пологів;
9.  Цікаво, що в метрику дітей, народжених у Кореї, вносять також ті 9 місяців, які вони провели в утробі матері, тому технічно вони старші за своїх однолітків, хоча і народилися в одному році;
10. 11-річний житель Єгипту Махмуд Ваіль визнаний одним із найбільших розумників світу серед дітей. У нього феноменальний інтелект, дитина здатна ділити і множити дев’ятизначні числа зі швидкістю комп’ютера. 
11.  Вчені підтвердили, що малюкам, які в дитинстві активно повзали, легше дається навчання, ніж тим, які одразу почали ходити;
12. Найпопулярніший день тижня для народження дітей – це вівторок. А от у вихідні малюків народжується мало;
13.  Цікаво, але факт. В одній зі шкіл Вельсу звільнили вчительку молодших класів, яка сказала 6-річним дітям, що Санта-Клауса не існує;
14.  Ганеш ситам-Палам вважається найрозумнішою дитиною планети. У віці 7 років він уже став студентом університету й успішно опановує навчання, плануючи отримати вчений ступінь до 13 років;
15. У багатьох великих містах світу існують закриті клуби для дітей-індиго. Закриті не тому, що хочуть ізолювати малюків від світу, бо серед однолітків вони як білі ворони. Є діти, які в 5 років уже розмовляють чотирма іноземними мовами або пишуть поеми. Раніше таких людей вважали або геніями, або одержимими. Можна згадати Моцарта, Да Вінчі та інших відомих особистостей.
16. Японці старанно уникають у спілкуванні з дітьми слів «погано», «поганий», «нехороший». Якщо малюк капризує, кажуть не «ти погана дитина», а «хороші діти так не поводяться».
17. У Румунії працює єдиний у світі дитсадок для охоронців. VIP-малюки ходять до садочка разом зі своїми охоронцями. Кремезні чоловіки сидять у спеціальній прибудові і не зводять очей зі своїх підопічних.
18. Англійські вчені стверджують, що діти, які постійно мають справу з комп’ютером, значно швидше навчаються математики і в 5 разів швидше вчаться читати і писати.
19. У Дубаї (ОАЕ) відбулася найбільша у світі виставка фотографій усміхнених дітей у віці до п’яти років. Виставка, що налічувала 18 000 фотографій, потрапила до Книги рекордів Гіннесса. 
20. Кожні три секунди у світі народжується дитина.

Дитині дозволено багато чого: секрети виховання єврейських мам

Немає народу, який ставився б до дітей так само трепетно, як євреї. Щастя і благополуччя підростаючого покоління стало для них практично національною ідеєю. 

Можливо, саме ці принципи виховання дітей у дорослому віці допомагають їм упевнено крокувати до мети і почуватисґ комфортно в житті.

• Єврейська мама ніколи не скаже: «Ти поганий». Вона скаже: «Як такий хороший хлопчик міг зробити таку дурість?». Помилки і пустощі — нормально для дітей. Критика, як метод виховання дітей, не допомагає виправитися, а лише породжує комплекси. Тому запам’ятайте: дитина хороша, поганим може бути тільки вчинок. А знайти причини цього вчинку і виправити його наслідки — це і є виховання.
• Єврейські мами поєднують два протилежні принципи виховання дітей: максимальну свободу і жорсткі вимоги. Цей метод виховання відображає метафора — простора кімната з жорсткими стінами. Дитині дозволено багато чого, її не сварять через дрібниці, не «довбають» за промахи і творчі пориви, на зразок малювання по шпалерах. Але є речі, які робити категорично не можна. Це стосується поваги до старших, навчання, здоров’я та інших важливих речей. Цих заборон трохи, але вони невблаганні.Потрібно знати, як правильно хвалити дитину. Заохочувати найменші успіхи, щоб стимулювати до нових досягнень. Це правило виховання — ефективний спосіб навчити дитину вірити в свої сили. Хвалити потрібно не тільки в бесіді із самою дитиною, а й у бесіді з друзями і знайомими. Дайте дитині «підслухати», як ви гордитеся нею. І вона буде прагнути порадувати вас ще більше.
Відповідальність за свою поведінку — один з основних принципів виховання дітей у єврейських сім’ях. Дитині не потрібно багато повторювати, вона повинен бачити перед собою приклад. Будь-яке необережне слово або вчинок можуть перекреслити масу корисних виховних порад. Дитина бачить, що ви робите, навіть якщо її немає поруч.
• Всі основи виховання дітей ми виносимо з власних сімей. Дитина так само буде дивитися на батьків, і переносити їхній спосіб життя у свою сім’ю. Хочете зробити її щасливою — навчитеся жити щасливо самі. Будуйте сім’ю на любові та взаємоповазі. Нехай дитина бачить, що її мати і батько — насамперед щасливі чоловік і дружина, а потім уже батьки.• Дітей у єврейських сім’ях із пелюшок виховують так, щоб вони могли стати хорошими батьками. Всі методи виховання закладаються в малюка вже в іграх і забавах. Сім’ю і батьківство їх вчать сприймати як щастя, а не як перешкоду і тягар. Коли діти готові вступити в шлюб, їм так само допомагають зорієнтуватися в тонкощах сімейних відносин. «Чоловік», «дружина», «мама», «тато» — цьому вчаться, як найважливішої професії. Курси батьківства є при синагогах та єврейських школах.
Навчанні приділяється величезна увага. Крім школи — заняття з репетитором, музика, мови. Знання — це ключ до життєвих досягнень. І при загальній розслабленості, тут єврейським дітям не попускають. Це одне з головних правил виховання в сім’ї, і діти звикають бути зайнятими з ранніх років. Це допомагає їм рости наполегливими, і наполегливо працювати над своїми мріями.

Важливість самодисципліни

Діти вчаться самоконтролю, коли батьки встановлюють їм обмеження. Але робити це потрібно з любов'ю та співчуттям. Тому щоразу, коли дитина свідомо відмовляється від того, чого хоче, вона вчиться контролювати імпульси. У її мозку створюються нові нейронні зв'язки, які зміцнюються кожного разу при прояві самодисципліни.

Кожній дитині потрібні обмеження. Якщо їй усе дозволяти, виконувати всі її бажання миттєво, у неї не буде розвиватися самодисципліна, оскільки вона не буде вчитися стримувати імпульси заради більш значущої мети.

Уявіть, що ваш син тренується вцілити м'ячем у баскетбольний кошик. Він кидає м'яч знову й знову. Він міг би сісти й відпочити, але найбільше він хоче закинути м'яч. Мотивація для досягнення мети – ефективний спосіб для дитини розвинути самодисципліну.

Як тренувати самодисципліну

Важливо встановлювати межі, при цьому залишаючи дитині вибір. Обмеження в якості покарання не вчать дитину самоконтролю, тому що в цьому випадку контроль приходить ззовні, у малюка просто немає вибору. Навіть якщо він буде робити те, що ви від нього хочете, про розвиток самоконтролю не може бути й мови.

Чому ж співчуття настільки важливе? Тому що так дитина менше чинить опір обмеженням. Звичайно, вони можуть не подобатися малюкові, але він відчуває, що ви ставитеся до нього з розумінням. Він знає, що ви на його боці. Тому він не відстоює те, що хотів, – йому важливіше зберегти емоційний зв'язок з вами. Він вибирає контролювати свої імпульси та приймає ваші обмеження, вписує їх у свою систему правил.

Саме так дитина засвоює правила й цінності. Усе починається з емоційного зв'язку – вона хоче порадувати вас, і при цьому їй не потрібно йти проти своїх принципів. З часом дитина починає бачити себе як людину, яка чистить зуби, робить уроки, завжди говорить правду й допомагає тим, хто її оточує. Вона може використовувати дисципліну для досягнення власних життєвих цілей. І це робить її впевненою в собі, щасливою й доброзичливою.

Оскільки дитина приймає та засвоює обмеження через емоційний зв'язок з вами, важливо зберігати цей зв'язок. Проявляйте співчуття, навіть якщо вам доводиться в чомусь відмовляти дитині.

Як же проявляти співчуття, встановлюючи дитині обмеження? Співчуття – це прийняття точки зору іншої людини. Ось кілька прикладів, як можна поєднувати співчуття й обмеження:

• «Ти любиш бігати? Ти можеш скільки завгодно бігати по траві. Але по проїжджій частині бігати не можна: там їздять машини. Можеш взяти мене за руку, або я понесу тебе. Коли ми дійдемо до дитячого майданчика, ти знову зможеш бігати».
• «Я бачу, як ти гніваєшся на брата. Гніватися – це нормально, але битися не можна. Підемо, ти скажеш брату, що ти на нього сердишся. Я допоможу тобі».
• «О, ти дивишся фотографії зі свята? Прекрасно. Але ми домовилися, що спочатку ти повинна зробити уроки. Після цього ти можеш зайти в Інтернет та подивитися фотографії. Я розумію, що тобі важко терпіти так довго. Але ж завжди приємно залишати щось очікуване наостанок».

Установлюючи обмеження, будьте послідовні. Іноді необхідно встановити нові правила. Головне, щоб обмеження не дезорієнтували дитину. У кожній родині повинні бути якісь пріоритети (безпека, здоров'я, повага один до одного, сімейні цінності). Зрозуміло, обмеження повинні їм відповідати.

Необхідно розставляти пріоритети й іноді відмовлятися від своїх очікувань від дитини. Вона розвивається, як усі люди, і не може бути ідеальною. І ваші взаємини з малюком повинні будуватися на близькому зв'язку, а не на обмеженнях і фрустрації. Якщо ви часто говорите дитині «ні», це послаблює ваш зв'язок з нею, а це, у свою чергу, заважає їй розвивати 

Дуже цікаво!!!!

1. Непослух – єдине, що дитина може протиставити неправильному поводженню з нею.
   “Проблемні”, “важкі”, “неслухняні” і “неможливі” діти так само, як і діти “з комплексами”, “забиті” або “нещасні” – завжди результат неправильно сформованих стосунків у сім’ї.
2. Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, а просто так, просто за те, що вона є!
3. Чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини – це зовсім не дресура. Батьки існують не для того, щоб виробляти у дітей умовні рефлекси.
4. Чим частіше батьки дратуються на дитину, обсмикують, критикують її, тим швидше вона приходить до узагальнення: “Мене не люблять”.
5. Дисципліна не до, а після встановлення добрих стосунків, і тільки на цій базі.
6. Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви будете повідомляти їй: “З тобою все в порядку! Ти, звичайно, впораєшся! “… Інша справа, якщо вона натрапила на серйозну трудність, яку не може подолати. Тоді позиція невтручання не годиться, вона може принести тільки шкоду.
7. Якщо дитині важко і вона готовуаприйняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що вона не може виконати сама, інше дайте робити їй самій; з освоєнням дитиною нових умінь поступово передавайте їх їй.
8. Особистість і здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом.
9. Підліткова мода подібна вітрянці – багато дітей її підхоплюють і переносять в більш-менш серйозній формі, а через пару років самі ж посміхаються, озираючись назад. Але не варто батькам у цей час конфліктувати зі своїм сином або дочкою.
10. Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати “свідомою”.
11. Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю!
12. Можна висловлювати своє невдоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому. Можна засуджувати дії дитини, але, не її почуття. Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття її.
13. Небажана поведінка дитини є нормальною реакцією на ненормальні умови життя.
14. Сувора мама емоційно відгороджена від дитини, принаймні, дитина так відчуває.
15. Дайте дитині бути самою собою. Чи не підштовхуйте її весь час. Не вчіть її. Не читайте їй нотацій. Не намагайтеся її звеличувати. Не змушуйте її робити що б то не було!
16. Самопізнання і самовиховання – це перший обов’язок батьків і вчителів, якщо вони претендують на виховання дитини. Без цієї особистісної роботи вони, замість того, щоб вводити дитину в культуру, навантажують її власними проблемами.
17. У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити – це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її стан, “чуєте” її.
18. Не вимагайте від дитини неможливого. Замість цього подивіться, що ви можете змінити навколо себе.

11 вересня, понеділок

Тиждень освіти дорослих

Тиждень освітнього зростання в Україні спрямований на розширення пізнавальних процесів в суспільстві, особисте вдосконалення освіти і культури дорослих людей. Ця міжнародна ініціатива підтримується в більш ніж 50 країнах світу. Щорічні події проводяться з 11 по 17 вересня.

Чи є межа у досконалості або достатньо досягти певного рівня освіти?

Практика показує, що знань не буває занадто багато. Навпаки, їх, як правило, недостатньо. Однак, далеко не кожен розуміє це. Завдяки пізнавальним процесам, які аж ніяк не закінчуються з досягненням певного віку, коли про людину можна сказати, що вона є дорослою, відбувається найважливіше ствердження незримих життєвих процесів, що йдуть слідом за суспільством. Ці процеси впливають на все. Не тільки на культуру або самоідентифікацію. Вони є невід’ємною частиною нас самих, єдності багатополярного соціуму, пошуку відповідей на нові виклики, які ставить перед нами завжди унікальний поточний момент.

Наука давно відмовилася від того, щоб стояти на місці. Догми або виявлені закономірності - лише частина якогось, більш масштабного і великого, що нам ще належить пізнати. Дотримуючись тільки вже досягнутих знань, ми часто не помічаємо, як ставимо себе в якийсь глухий кут. Обмежуємо свої можливості, скорочуємо творчі і новаційні підходи, перестаємо стежити за диханням життя.

Ще древніми людьми було помічено, що "користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її" (Еккл.7: 12). Освітній підхід до поліпшення систематизації вже відомих знань значно підвищує шанси на збереження нашої власної гармонії, допомагає нам бути максимально корисними не тільки для себе, але і для оточуючих нас людей, розвивати суспільство і створювати необхідні зв’язки.

З 1999 року в Україні щорічно проходить "Тиждень освіти дорослих", який проводиться під егідою ЮНЕСКО. Підтримку цього заходу надають офіційні державні структури - Міністерство освіти і науки (МОН), Всеукраїнське координаційне бюро «Освіта дорослих України» та Міжнародна громадсько-державна програма «Освіта дорослих України». Заходи проходять на базі освітніх установ із залученням відповідних фахівців по всій країні. Як правило, вибирається загальна тема року, наприклад у 2017 році темою Тижня освіти стане розмова про спадщину народу України.

У кожного народу свої звичаї, традиції, обряди. Так само і свої методи виховання та розвитку дітей. Іноді навіть сусідні країни абсолютно по-різному ставляться до свого молодого покоління.

В Африці, наприклад, матері за допомогою шматка тканини прикріплюють малюків до себе. В ісламських країнах особлива увага приділяється заохоченню хороших вчинків. У Гонконгу жодна мама не довірить малюка навіть найкращій няні. У західних країнах вважається, що дітям небажано спати вдень, щоб їм добре спалося вночі. У японських і китайських країнах діти зазвичай сплять з батьками. Батьки дотримуються цієї методики, щоб малята не страждали від жахів. У Нігерії серед дворічних малюків 90 % вміють вмиватися, 75 % можуть робити покупки, а 39 % вміють мити свою тарілку. У США ж вважається, що до двох років дитина повинна катати машинку на коліщатках.

Австрія

До виховання дітей тут ставляться неоднозначно. З одного боку, вважається, що австрійські батьки - одні з найсуворіших у світі. З іншого боку, саме тут на купівлю іграшок дитині щорічно витрачається грошей більше, ніж в іншій європейській країні.

США

У США всі турботи про дитину лежать на плечах молодої мами, яка і не поспішає виходити з декрету. До дітей відношення терпляче і демократичне. Основних методів покарання за будь-яку провину два: перший - позбавлення іграшки або можливості дивитися телевізор, другий - «стілець відпочинку». А якщо дитина комусь скаже, що вдома її відшмагали, то дорослий, який це почув, скоріш за все, викличе поліцію. Дітям дають свободу дій, привчаючи до самостійності. Ще в садку дітям кажуть, що вони мають право на свою думку. З американськими дітками частіше гуляють тата. Чого в Америці точно немає, так це залучення бабусь у процес виховання дітей.

Канада

Тут дитині дозволяють практично все. Слово «ні» під забороною, а основне завдання виховання - розвиток творчості і внутрішньої свободи. Обмежень не існує буквально ні в чому: немає жорсткого режиму, вимог, дисципліни. Усі прагнуть просто насолоджуватися життям: і діти, і дорослі.

В'єтнам

З малих років діти ростуть буквально самі по собі, на вулиці, навчаючись соціальним та іншим навичкам у своїх однолітків або старших. Але у кожної дитини є свій критерій «добра і зла»: треба намагатися не здійснювати вчинків, які можуть засмутити батьків.

Алжир

Високі темпи зростання населення призвели до того, що держава просто змушена була взяти на себе істотну частину турбот про молоде покоління: батькам доводиться багато працювати, щоб забезпечити сім'ю. А тому вихованням дітей більше займаються вчителі, вихователі чи тренери в різних спортивних секціях.

Англія

Країна відома своїм суворим вихованням. Дитинство маленького англійця сповнене безліччю вимог, які спрямовані на формування чисто англійських традиційних звичок, поглядів і особливостей характеру та поведінки в суспільстві. З маленького віку дітей навчають стримувати прояв своїх емоцій. Середній вік молодої мами - 35-40 років. Англійські мами часто користуються послугами нянь. З раннього віку в Англії мами беруть з собою дітей в кафе, в кіно, в магазини чи в інші громадські місця, тому ті швидко адаптуються до навколишнього середовища. Діток англійці постійно хвалять і вважають, що це підвищує самооцінку та впевненість у собі. І ще одна особливість - англійські мами не мають права робити зауваження чужій дитині.

Ірландія

Ставлення до дітей в цій країні трепетне. Навіть якщо малюк розбив щось в магазині, ніхто не стане його лаяти за це - скоріше ввічливо поцікавляться, чи не злякався він. Незважаючи на те, що жінки Ірландії зазвичай народжують в досить зрілому віці, дітей у сім'ях багато - найчастіше четверо чи п'ятеро. Цікаво, що в цій країні зовсім немає дитячих будинків: для всіх сиріт неодмінно знайдеться родина.

Франція

Французька сім'я настільки міцна, що діти з батьками не поспішають розлучатися і спокійнісінько живуть разом до тридцяти років. Французька мама цілком раціонально розподіляє час між роботою, особистими зацікавленнями, чоловіком і дитиною. Дитина рано йде в садок, бо мама повертається на роботу. Французька дитина далеко не завжди виявляється в центрі уваги своїх рідних, рано вчиться розважати сама себе, зростає самостійною, швидко дорослішає. Бабусі й дідусі до виховання не долучаються.

Бельгія

Дітей з раннього віку вчать бути частиною суспільства: уже з 2,5 років малюки відвідують школу. У класі викладає один учитель, який працює з дітьми постійно. Він вчить їх бути акуратними, дружити, допомагати один одному, проявляти повагу до однолітків.

Італія

Сім'я в Італії - це клан, це найсвятіше. Діти ростуть в атмосфері вседозволеності і безсистемності, при цьому в умовах тотального контролю, в результаті чого виростають такими ж експресивними, та нестриманими, як їх батьки. У цій країні дитина в першу чергу - дитина, тому якщо вона активна, якщо вона балується, стоїть на голові, робить все що хоче, то батьки ніколи її не покарають.

Нідерланди

«Діти повинні рости вільними » - ось головне правило цієї країни. Дітям дозволяють абсолютно все, аби тільки це не загрожувало їхньому здоров'ю. Нехай з ранку до вечора будують, ламають, бігають і шумлять - ніхто й слова не скаже. Навчання теж повинне бути радісним і приємним. У школу діти ходять практично без нічого: беруть з собою лише бутерброди, а все необхідне для занять їм видають безпосередньо на уроці.

Іспанія

Іспанці люблять розповідати про своїх дітей, захоплюються ними, дарують подарунки за щось і просто так. Інколи можливі спалахи гніву, спрямовані в бік дитини, але, тривають вони недовго і закінчуються міцними обіймами, поцілунками і вибаченнями. Діти не виростають егоїстичними і розпещеними, тому що поняття добра і зла, поганих вчинків і такі , які можна ставити в приклад іншим, чітко розділяються.

Куба

Дитиною займається мама чи бабуся; якщо всі зайняті - існує багато державних садків, а ось нянечок запрошують вкрай рідко. Дівчаток з ранніх років привчають вести господарство і допомагати по дому. Хлопчик повинен рости сильним і сміливим, його призначення в житті - бути чоловіком. У сім'ї зазвичай дуже довірливі відносини, і у маленьких кубинців, як правило, немає ніяких таємниць від їх батьків.

Німеччина

Німці вважають за краще заводити дітей після тридцяти років, коли вже зроблять кар'єру. Зазвичай підшукують няню до народження дитини. У Німеччині діти до трьох років виховуються вдома. Коли вони стають старшими, їх раз на тиждень водять в «ігрову групу». Там вони вчаться спілкуватися з однолітками. Після цього їх віддають в дитячий садок. Виховання дітей у Німеччині можна охарактеризувати словами «захист» і «безпека». З дитинства маленьких дітей привчають до того, що їх ніхто не повинен ображати, бити, карати і підвищувати голос.

Швеція

Шведи негативно ставляться до того, щоб вдарити дитину, навіть якщо вона провинилася. Діти з ранніх років знають про своє право недоторканності. Тим не менше, певні рамки і межі строгості в шведських сім'ях існують, оскільки вважається, що вседозволеність і розпещеність призводять до того, що людина виростає нещасною. Але якщо батьки щось забороняють своєму малюкові, то вони зобов'язані пояснити чому, вислухати його аргументи і думки.

Таїланд

«Кращий учитель - особистий досвід». Батьки не прагнуть уберегти дитину від падінь, синців або інших неприємностей: сама встане, далі побіжить. Вони, звичайно, розповідають малюкові, що деякі вчинки небезпечні, а деякі - непристойні, але свій вибір зрештою дитина робить сама.

Греція

Грецьке виховання в чомусь схоже з італійським. У грецьких батьків є свої правила: дитина повинна бути завжди нагодованою, перегодованою і навіть загодованою. Тому вгодований грецький малюк з їжею в руках - досить поширене видовище. Ще одна відмінна особливість грецьких сімей - мами балують синів, а тата виконують будь-який каприз своїх дочок. Причому таке ставлення зберігається, коли дорослим чадам вже далеко за сорок.

Японія

У Японії існує градація способів виховання за віком. До 5 років малюк може робити все, що душі завгодно. З 5 до 15 років з дитиною прийнято поводитися в буквальному сенсі як з рабом. У цей період будь-яке слово батька для дитини - закон. Зате після 15 років до підлітка ставляться на рівних і вважають його самостійною особистістю, що заслуговує поваги. Японський батько ніколи не підвищить голос на свою дитину і тим більше, ніколи не вдарить її. Японський малюк може бути впевненим у тому, що його завжди уважно вислухають, прийдуть на допомогу. Японські батьки ніколи не виховують дітей на людях. Вони роблять їм зауваження, але наодинці і при можливості спокійно.

Китай

Оскільки китайці не мають змоги завести більше однієї дитини, вони практично однаково підходять до виховання, як хлопчиків, так і дівчаток. Тому у звичайній китайській родині найчастіше немає поділу на чоловічі і жіночі обов'язки. До того ж, більшість китайських дітей відрізняються ввічливістю і хорошими манерами. Діти з раннього віку ходять у дитячі садки (іноді навіть з трьох місяців), де живуть за правилами колективу в повній відповідності з прийнятими нормами. Дитину з колиски привчають до покірності і строго слідкують за нею. Китайці не шкодують сил і засобів для різнобічного розвитку дитини.

Данія

Данські діти ростуть в атмосфері свободи і рівноправності. З ранніх років дитина - повноцінний член сім'ї, який має право на свою думку і може брати участь у вирішенні будь-яких питань. Головний метод виховання у датських батьків і вихователів - гра, а тому дитячі садки на найвищому рівні оснащені всім необхідним для найрізноманітніших ігрових програм.

Різна корисна і цікава інформація для батьків щодо виховання дітей

Дитячі істерики - як правильно себе вести?

Єдиним бажанням батьків, чиї діти влаштовують істерики, часто буває втекти кудись подалі, щоб не чути нескінченного крику дитини. Це здається кращим способом впоратися зі спокусою все-таки застосувати тілесне покарання у відповідь на дитячі істерики, незважаючи на те, що сьогодні більшість батьків вважають це неприпустимим.Причини дитячих істерик

Прояви істерик у дітей бувають різними - від сліз і скарг до крику і застосування насильства до оточуючих людей (або предметів). Істерики однаково часто зустрічаються у хлопчиків і дівчаток, і особливо поширені серед дітей у віці від одного року до трьох років.

Оскільки у дітей буває дуже різний темперамент, в однієї дитини істерики можуть траплятися регулярно, в іншого, більш спокійного - дуже рідко. Вони є нормальною частиною розвитку маленької людини, і їх не обов'язково розглядати, як виключно негативне явище.

На відміну від дорослих, діти не володіють достатньою здатністю до самоконтролю. Уявіть, що ви намагаєтеся включити DVD-плейєр, у вас нічого не виходить, як би ви не старалися.

Це дуже дратує, і ви з великою ймовірністю почнете лаятися, кидати на підлогу інструкцію з експлуатації, грюкне дверима ... потім охолонете, знову візьметеся за плейер і, можливо, на цей раз все вийде. Це дорослий варіант істерики.

Маленькі діти намагаються підлаштувати навколишній світ під себе, під свої потребності- коли це у них не виходить, вони вдаються до єдиного, як їм здається, доступному інструменту - істериці.

Кілька основних причин дитячих істерик знайомі кожному з батьків: дитина може хотіти уваги, він втомився, голодний, або йому просто незручно (наприклад, через нову взуття). Крім цього, істерики часто є наслідком невдоволення дитини навколишнім світом - у випадках, коли вони не можуть отримати бажане.

Істерики стають особливо частим явищем на другому році життя, коли дитина вже багато що розуміє, але недостатньо добре каже - вони викликані саме його нездатністю правильно висловити свої думки.

Коли діти стають ще трохи старше, вони починають за допомогою істерик відстоювати свою незалежність і проявляти свою волю.