Країни Прибалтики, вступивши до Європейського союзу, здобули право на якісну освіту для своїх дітей. Дипломи університетів цих країн визнаються в усьому світі.

Система освіти в Литві

Освіта в Литві будується на трьох щаблях. Початкову освіту передбачає відвідування дитиною дитячого садка з 3-х річного віку. Початкова освіта є обов'язковою і триває 4 роки. Програма дошкільної освіти розрахована на розвиток моторики, навичок спілкування та логічного мислення. Заняття проходять у вигляді розвиваючих ігор, які краще допомагають дитині засвоїти матеріал і здобути навички. Оцінок за результати діток в дитсадках Литви не ставлять, але проводяться батьківські збори, на яких обговорюються успіхи дітей. По закінченню дошкільного навчання діти проходять тестування, за результатами якого йдуть в перший клас. Щоб віддати дитину в садок батькам доведеться розщедритися - річна вартість навчання близько 1 тисячі євро.

Читайте також: Досконалості немає межі: чому фінські школи кращі в світі?

Середня освіта в Литві будується за непрофільною модульною системою. Провести в школі потрібно 10 років, після чого перед учнем стоїть вибір вступити до коледжу або продовжити навчання ще 2 роки. Склавши іспити з литовської мови і трьох предметів на вибір, школярі отримують атестат про повну загальну середню освіту, який відкриває перед ним двері університетів. Середня освіта безкоштовна.

Вища освіта передбачає можливість отримання ступеня бакалавра (3-4 роки), магістра (1-2 роки) і доктора наук (3-4 роки).

Система освіти в Латвії

Передбачає три ступені. Латвійські дітлахи йдуть в садок з 5-ти річного віку. Але якщо батьки працюють і не мають можливості сидіти з дитиною, тут передбачені дошкільні установи, в яких пропонують програми і для молодших дітей. Особливістю є обов'язковий запис дитини в дитсадок, бо велика черга бажаючих. Мами в Латвії поспішають подати заявку відразу після народження, так як дошкільна освіта в Латвії обов'язкова. Освіта в державних і муніципальних установах безкоштовна, в приватних - близько 350 євро на місяць, зате без всіляких черг і заявок.

Середній ступінь це обов'язкова основна освіта, яка триває 9 років. У школах Латвії є можливість обрати з двох видів середньої освіти: загальну середню освіту і середню професійну освіту. Загальна середня освіта, в свою чергу, ділиться на: загальноосвітнє, гуманітарне і соціальне і математичне, природознавче і технічне спрямування. Програми середнього професійного спрямування припускають професійний ухил в мистецтво, медицину або бізнес. Зміст будь-якої програми середньої освіти передбачає 8 предметів і 3 на вибір. Знання оцінюють по 10-бальній системі. У державних школах освіта безкоштовна.

Вищий ступінь ділиться на академічний і професійний і передбачає ступінь бакалавра, магістра та докторанта.

Освіта в Естонії

Дошкільна освіта в Естонії хоч і платна, але доступна, так як держава покриває 50% витрат з утримання дитини в дошкільному закладі. Основна увага спрямована на формування соціальних, навчальних та ігрових навичок у дітей, йде підготовка до занять в школі.

Діти йдуть до школи з семирічного віку і проводять за партою 12 років. Основна освіта з першого по дев'ятий клас, гімназійна з десятого до дванадцятого. В Естонії 5-ти бальна система оцінювання знань.

Вищу освіту можна отримати в університеті або прикладному навчальному закладі, по одному конкретному напрямку і отримати ступені бакалавра, магістра та доктора наук.

Ще раз про освіту у Фінляндії...

Низка міжнародних досліджень показала, що фінська освіта є однією із найбільш ефективних у світі. Система освіти Фінляндії займає перше місце за показником рівня знань, кількістю дітей, які люблять читати, друге місце – у сфері природничих наук, п`яте -  в галузі математики.

 

Традиційна фінська школа складається з двох рівнів: 1-6 класи і 7-9 класи. Після цього школярі продовжують навчання у додатковому 10  класі, де можуть підвищити рівень своїх оцінок, а  потім – вступають у професійні коледжі чи ліцеї, які можна порівняти з нашими 11-12 класами. 

 

Що ж робить фінську освіту такою особливою та вдалою? Про сім принципів освіти в Фінляндії розповідає Наталія Кірєєва з Гельсінкі.

 

1. Рівність шкіл. Проявляється в однаковому забезпеченні усіх шкіл країни обладнанням, однаковою системою освіти та пропорційним фінансуванням. І хоча у найбільшій школі країни вчиться понад 900 учнів, а у найменшій – 11, умови навчання всюди рівноцінні. У Фінляндії діє лише 10 приватно-державних шкіл, але умови навчання в них відрізняються від державних лише використанням різних методик викладання: Монтессорі, Френе, Штайнера тощо. А також наявністю більшого вибору іноземних мов для вивчення.

 

Рівність навчальних дисциплін. У Фінляндії негативно ставляться до класів із поглибленим вивченням тієї чи іншої дисципліни. Навпаки, усі предмети викладають рівноцінно. Але є можливість створення спеціалізованих класів - за певної кількості обдарованих в окремій галузі дітей.

 

Рівність батьків. Питання про соціальний статус та професію батьків вчителям дозволено ставити лише в крайніх випадках, анкетування та опитування подібного типу заборонені.

 

Рівність учнів. Фінських учнів не ділять на «хороших» чи «поганих», немає поділу на класи за вподобаннями чи вміннями. Усі діти мають однакові права в школі. Також фінська освіта спрямована на те, щоб максимально інтегрувати дітей з особливими потребами в соціальне середовище. Для цього діти з інвалідністю навчаються у звичайних школах. За потреби при школі створюють класи для учнів із вадами слуху чи зору.  

 

Рівність вчителів. Відповідно до фінської системи освіти вчителі повинні бути безпристрасними до своїх учнів і оцінювати всіх об’єктивно. Жодних «улюбленців» та «своїх класів». За вчителем залишається лише роль наставника. Будь-які відхилення від цього правила загрожують вчителю звільненням. Усі вчителі однаково важливі в колективі: і математики, і гуманітарії. 

 

Рівність дорослих і дітей. Уже в першому класі дітей ознайомлюють з їхніми правами та пояснюють, в яких ситуаціях є можливість скаржитися соціальним працівникам. Батькам це дає змогу зрозуміти, що їхня дитина – особистість, яку вони повинні поважати. Вчителі також не мають права ображати чи принижувати школярів, і це правило підтверджується фінським законодавством. Головна особливість у тому, що вчителів приймають на роботу на основі однорічного контракту, який щоразу потрібно поновлювати, та платять дуже високу заробітну плату. Так, зарплата помічника починається від позначки 2500 евро, вчитель же може отримувати до 5000 евро. 

 

2. Безкоштовність. У Фінляндії не лише освіта є безкоштовною, але й усе, пов’язане з навчальним процесом: підручники, канцелярські товари та інші матеріали для навчання, екскурсії та шкільні поїздки, харчування, шкільний транспорт. Окрім того, будь-який збір коштів з батьків заборонений.

 

3. Індивідуальний підхід. Для кожного учня створюється окремий навчальний план, починаючи від підбору підручників, закінчуючи переліком завдань для розв’язання на уроці та вдома. Прописується навіть кількість часу, яку учень повинен присвятити домашнім завданням. У межах одного уроку різні учні можуть виконувати різні завдання з теми. Якщо для одного виклад ведеться коротко і про головне, даються легкі задачі, то іншим пояснюють все більш детально та даються завдання вищої складності. Відповідно до рівня навчального плану і проводиться оцінювання.

 

Також у Фінляндії діє спеціальна програма допомоги учням, яким важко дається навчання. Але на відміну від популярного в Україні репетиторства, фінські учні отримують додаткові заняття від власних вчителів у позаурочний час.  

 

Діє у Фінляндії і так зване корегуюче навчання,  в межах якого учням допомагають краще засвоювати матеріал. Така система дуже корисна для дітей, що не мають схильності до окремих галузей науки, мають труднощі із нерідною фінською мовою чи запам’ятовуванням, або ж поведінкові проблеми.

 

4. Практичність – головне правило викладання. Дітей у школі навчають здебільшого тому, що їм знадобиться у житті. Змалку фіни знають, як зорієнтуватися на місцевості, як порахувати вартість товару з кількома знижками,  як вирахувати відсоток від податку, створити резюме в Інтернеті, контролювати банківський рахунок тощо. 

 

Також у фінських школах немає такого явища, як іспит. Чи проводити періодичні контрольні і самостійні роботи  - вирішує вчитель. Загальний контроль знань проводиться лише після закінчення школи, але й до нього школярів зумисне не готують, а результати контролю не є такими вже і важливими. Адже головне підготувати не до іспиту, а  до життя. 

 

5. Довіра до вчителів. У Фінляндії немає різноманітних перевірок та методичних консультацій. Для країни діє єдина система освіти, і, відповідно, однакові рекомендації для вчителів. Як викладати обирає сам вчитель.

 

Довіра до учнів. Вважається, що учень сам може обрати, що для нього корисніше. Наприклад, якщо на уроці вмикають документальний фільм, а дитині він не цікавий, школяр може замість перегляду стрічки читати книгу. 

 

6. Важливою складовою фінської освіти є добровільність. Вчиться той, хто хоче вчитися. Якщо дитина не зацікавлена в освіті або немає до цього здібностей, її навчання закінчується після 9 класу. Увагу учня скерують на якусь нескладну практичну професію та не будуть завалювати «двійками». Адже не всім будувати літаки, хтось має і професійно керувати автобусами. У цьому фіни і бачать завдання середньої школи: виявити, чи іти дитині вчитися далі в ліцей, чи корисніше піти у професійне училище. Варто відзначити, що обидва шляхи у Фінляндії однаково високо цінуються. 

 

Щоб допомогти дитині зорієнтуватися в майбутніх професіях, в школах працює спеціаліст із профорієнтації, який за допомогою тестів та бесід координує навчання школяра та орієнтує його на певні види діяльності.

 

Важливе місце посідає контроль шкільного режиму. Усі уроки, які учень пропустив, він все одно має «відсидіти». Якщо в учня з’являються «вікно» між уроками, його можуть відправити на заняття до іншого класу. Розв’язувати завдання та бути активним – не потрібно, але присутність – обов’язкова. Регулярні невиконання завдань, пасивність на уроках – ніхто не принижуватиме учня, не погрожуватиме йому та не викликатиме батьків до школи. Школяра просто не переведуть у наступний клас. 

 

Залишатися на другий рік у Фінляндії не соромно. Адже доросле життя – штука серйозна, до нього потрібно добряче підготуватися. Тому і був введений додатковий, але не обов’язковий 10-й клас.  

 

7. Фіни вважають, що основна роль школи – навчити дитину самостійності. Замість того, щоб змушувати «зубрити» формули, вчителі показують, як ефективно використовувати довідники, калькулятори, Інтернет тощо для вирішення їхніх проблем.  Вчителі не розкривають під час уроків нових тем – усе є в підручнику, де учні повинні знайти та виокремити інформацію самостійно. Також вчителі не втручаються в особисті конфлікти між школярами, даючи їм самим розібратися.

 

Навіщо оцінки?

 

До третього класу учнів не оцінюють ні за якими критеріями чи показниками. З третього по сьомий клас використовують лише усні оцінки: «добре», «задовільно», «чудово». А вже далі діє десятибальна шкала оцінювання. Школи використовують електронні щоденники учнів, куди вносяться не лише оцінки дитини, а й інформація про відвідуваність, поведінку, коментарі вчителів, психолога, працівника з профосвіти тощо. Самі ці оцінки не відіграють важливої ролі для вчителів та школи, а для школяра є лише стимулом для досягнення мети та здобуття нових знань.

 

Приємні дрібниці фінської  школи:

 

- немає охорони чи високого паркану довкола школи. Тут діє система автоматичних замків, тож школярі можуть потрапити у приміщення тільки відповідно до розкладу;

 

- сидіти за шкільною партою не обов’язково. Для максимально комфортного проведення часу школярам дозволено сидіти на підлозі чи на килимах, які є у всіх кабінетах молодшої та середньої школи. Також діти можуть ходити у змінному взутті чи бігати лише в шкарпетках;

 

- немає форми, діти можуть приходити навіть у піжамі;

 

- у Фінляндії вчителі не практикують викликання учнів «до дошки».  Під час уроку всі виконують завдання самостійно, а вчитель та його помічники контролюють і допомагають школярам. До речі, учні можуть писати в зошитах олівцем і стирати написане хоч сотню разів;

 

- уроки на свіжому повітрі є невід’ємною складовою фінської школи.  Також кожної перерви вчителі виводять дітей на свіже повітря;

 

- а ще фінські діти практично не отримують домашніх завдань. Батькам замість навчання вдома рекомендують зводити дітей у музей, галерею, на пікнік, у басейн тощо.

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У ФРАНЦІЇ

Виховання дітей в різних країнах передбачає участь в цьому процесі дитячих дошкільних установ. Маленькі французи рано йдуть в дитячі садки: їх мами вважають неприпустимим для жінки перетворитися на домогосподарку, чиє коло інтересів обмежене кухнею і дітьми. До того ж, раннє активне спілкування з однолітками сприяє швидкій соціалізації дітей.

До восьми років діти вже вільно роблять купівлі в магазинах, самостійно приходять в садок або школу, гуляють, можуть знаходитися тривалий час вдома одні.

В сім’ях Франції не схвалюються фізичні покарання. Дитина може бути позбавлена іграшок, поставлена в кут, щоб мати можливість обдумати вчинений проступок, але її не стануть бити і ображати. Основні заборони, про які дітям говорять мало не з народження, – бійки, образи, неслухняність, капризи, сварки.

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У ФРАНЦІЇ

Малюки йдуть в дитячий сад досить рано – мами поспішають повернутися до роботи вже через пару місяців після пологів. Кар’єра і самореалізація – для француженки дуже важливі речі.

Як правило, малюкам доводиться вчитися самостійності ще в ранньому віці, розважаючи себе всілякими способами, внаслідок чого діти дорослішають дуже швидко.

Виховання батогом у Франції не практикується. Хоча французька мама, як жінка дуже емоційна, може і прикрикнути на малюка.

Переважно атмосфера, в якій ростуть діти, доброзичлива. Але основні заборони – на бійки, сварки, капризи і неслухняність – їм відомі з пелюшок. Тому діти без проблем вливаються в нові колективи.

В складному віці заборони зберігаються, але створюється ілюзія свободи, щоб дитина могла проявити свою самостійність.

В дошкільних установах правила строгі. Наприклад, дитину непрацюючої француженки не допустять до харчування в загальній їдальні, а відправлять обідати додому.

Французькі бабусі і дідусі з онуками не няньчаться – вони живуть своїм життям. Хоча іноді можуть відвести дітей, наприклад, в секцію.

 ОСОБЛИВОСТІ МЕНТАЛІТЕТУ ФРАНЦУЗІВ

Головна відмінність французьких сімей – народження дитини – не робить малюка центром всесвіту. Відтепер не стільки батьки, скільки сам малюк повинен звикнути і підлаштуватися під існуючі в сім’ї норми. Наприклад, в числі головних заповідей, якій дітей учать ще з пелюшок (і це не метафора) – уміння сприймати відмову. Це такий же важливий крок в розвитку, як навчання сну або регулярне медичне обстеження. Французькі діти рано усвідомлюють: у світі є інші люди, і у цих людей є потреби, які не менш важливі, чим їх власні. У віці від двох до чотирьох років всі мами вчать дитину головному – чекати. Таким чином батьки закладають в неї уявлення про час. Такий принцип, на думку французьких мам, швидше зробить з дитини особу, а не вередливого напівбога, якому все дозволено. Слово «почекай», а не загрози або роздратування – частина звичного батьківського лексикону. Перевірку на міцність французькі діти проходять за допомогою «зефірового тесту». Дітям не дозволяють з’їсти улюблені ласощі до «сигналу» батьків. За допомогою тесту діти вчаться абстрагуватися від бажаного. Сила волі – це не стійкість характеру дитини, а робота її уяви або уміння придумати креативний спосіб відволіктися.

Інша важлива особливість: французькі сім’ї обов’язково дотримуються певного ритуалу їжі. Дітей вчать їсти неквапливо, акуратно, дотримуючись всіх норм етикету. Карати дітей за столом (залишати без солодкого або переривати обід) ніхто не стане – терпляче поправлятимуть і нагадуватимуть, як треба робити правильно.

Незважаючи на свою автономність, французи постійно відчувають потребу в спілкуванні з батьками, тому надовго затримуються під дахом батьківської домівки, не поспішаючи заводити свою сім’ю.

Досвід Фінляндії: "Дітей потрібно готувати до життя, а не до екзаменів"

Ще тридцять років тому фінська освіта була у жахливому стані, і хтозна, чи цікавився би нею хтось за межами країни Суомі, якби не рейтинги авторитетної міжнародної організації PISA*, в котрих фінські школярі несподівано позаймали перші місця. Вперше це сталося у 2003 році, тоді вони показали найкращі результати серед оцінюваних країн у читанні та науковому модулі, а також посіли 5 місце в математиці. І світ з зрештою приглянувся до того, як навчають дітей у Фінляндії. Тепер же її систему освіти вважають однією з кращих у світі, і це підтверджують дослідження PISA.

Простір, вільний від обмежень

Загальна ідея фінської школи в тому, аби дитині там було комфортно. Тому фінські діти не мають стресів, не плачуть вранці, не бажаючи йти до школи, і не відчувають себе гіршими за однокласників.

Найяскравіша особливість фінської початкової школи — позбавленість від умовностей та штучних обмежень у всіх аспектах — від одягу до поведінки.

Тут немає шкільної форми — діти можуть приходити і в піжамі, і в офіційному костюмі - аби їм було зручно. Під час уроку можна сидіти, стояти, ходити і навіть лежати на підлозі чи диванчиках, які є в класі — тож суворих зауважень “правильно” скласти руки і ноги, як у наших школах, фінські першачки не почують.

Тут немає єдиного завдання для всіх — одні отримують лише загальні відомості про тему, інші з огляду на свої таланти — значно глибше “занурюються в тему”. А якщо вчитель вмикає, наприклад, навчальний фільм, а учневі така форма подачі інформації нецікава — він може читати книгу. Кожен може засвоювати інформацію у найбільш зручний для себе спосіб, як результат — усі діти засвоюють тему, і можуть ці знання потім застосувати на практиці.

До 4 класу тут немає оцінок — лише в усній формі. З 4 класу починає діяти десятибальна шкала — від 4 до 10 балів. Але якщо школяр не може виконати складне завдання - йому просто дадуть навантаження полегше, і, доки не засвоїть, не будуть ускладнювати. Контрольних майже немає, екзаменів також — лише підсумковий тест у 9 класі.

Як батьки контролюють успіхи дитини

Батьків до навчального процесу майже не залучають, але вони постійно в курсі стану навчання їхньої дитини. Усі школи підключені до державної електронної системи «Wilma», щось на зразок електронного шкільного щоденника, до якого батьки отримують особистий код доступу. Педагоги виставляють оцінки, записують пропуски, інформують про життя дитини в школі; психолог, соціальний працівник, «вчитель майбутнього», фельдшер теж залишають там потрібну батькам інформацію.

З чого складається навчальна програма?

Навчальна програма фінської початкової школи передбачає викладання звичних і нам предметів — читання, математика, природознавство, малювання, музика, праця та фізкультура.

Безумовно викладається рідна мова (фінська чи шведська), з 3 класу ще одна мова — англійська, з 7 класу ще одна мова — іспанська, російська або друга національна (шведська чи фінська), у деяких регіонах традиційно вивчають саамську мову.

Школа відділена від церкви, але релігія, на думку фіннів, надто важлива, аби починати про це говорити аж у старших класах чи університеті. Тож бути толерантним до всіх релігій, пам'ятати свої традиції та поважати інші релігійні традиції, знати все про віру і приймати відмінні від своїх погляди вчать вже з першого класу. Цей предмет - “Моя віра” або ж “Розуміння життя” для нерелігійних. Тож там і не виникає і дисонансу, як у наших реаліях.

З 4 класу діти починають вивчати додаткові дисципліни - предмети за вибором, у кожній школі вони свої: швидкість друкування на клавіатурі, комп'ютерна грамотність, вміння працювати з деревом, хоровий спів.

Майже у всіх школах - гра на музичних інструментах, за 9 років навчання діти спробують все, від сопілки до контрабаса.

Однак протягом усього навчання діти неодмінно мають пройти декілька життєво важливих тем. Це не окремі дисципліни, а, так би мовити, основні меседжі, які присутні у процесі викладання різних предметів. Перша тема - “Становлення людини”, яка передбачає усвідомлення себе як особистості і налагодження своєї взаємодії з оточуючими, відповідальності за свої слова та вчинки, наслідків дій, розуміння інакшості інших та прийняття цього. Це починається вже з дошкільної освіти, і саме тому у фінських школах так комфортно дітям із розумовими та фізичними відхиленнями, дітям різних національностей та віросповідань.

“Комунікативні навички та взаємодія зі ЗМІ” - це не назва тренінгу для дорослих людей. Це ще одна наскрізна тема фінської освіти, яка навчає висловлюватись, бути почутим і чути інших, а також критично і обдумано підходити до інформації, отриманої із засобів масовоої інформації.

Наступні дві теми вчать фіннів змалечку бути не споживачами, а активними учасниками життя - “Активна громадянська позиція та ініціативність”, а також “Відповідальність за довкілля”. Тож перша покликана навчити взаємодіяти із найближчим оточенням — сусідами, однокласниками, родичами, а також знаходити там своє місце і змінювати ситуацію в цьому оточенні на краще. Друга — це бережне і відповідальне ставлення до природи, в тому числі енергозбереження та сортування сміття, і зокрема усвідомлення наслідків своїх вчинків для природи, світу, інших людей, планети.

Ці теми-меседжі лунають протягом усього навчання маленьких фіннів на різних предметах, і так вони стають не нав'язаним згори судженням, а проживаються багаторазово дітьми і приймаються ними. Завдяки цьому з фінської школи випускається юний свідомий громадянин — толерантний, готовий до життя в світі людей і природи, з “щепленням” від маніпуляцій та провокацій, з критичним поглядом на речі та знаннями, які носять дуже прикладний характер і неодмінно йому знадобляться в житті.

"За" і "проти": говорять цифри та факти

Про фінську школу можна писати багато. І про технічне оснащення шкіл, і про особливості викладання, і про тотальну безкоштовність, і про не декларовану, а реальну цінність кожного учня...

Є і критики, які кажуть, що фінська школа — поганий варіант для обдарованих дітей, бо не дає їм розвивати свої вміння і таланти, що багаті фінни посилають своїх дітей навчатись до англійських та американських приватних шкіл, і що в стратегічному вимірі фінська освіта покаже себе не такою привабливою.

Однак будь-яке питання ніколи не викликає однозначної реакції у світі інформаційного суспільтва. Поки ж ми бачимо очевидний результат фінської освітньої системи:

• 93% учнів закінчують середню школу;
• 66% учнів здобувають вищу освіту – це найвищий відсоток на континенті;
• 43% випускників вступають у професійні навчальні заклади;
• різниця між найкращим і найгіршим учнем є найменшою в Європі;
• в Фінляндії є потужний середній клас, і нема проблеми з робітничими спеціальностями завдяки орієнтуванню дітей на “сродну працю”, а не на пафосно-престижні професії “юристів-фінансистів-менеджерів”.
•  найголовніше — діти охоче і без стресів навчаються і мають знання практичного характеру.

Здається, це якраз ті результати освіти, які нам хотілось би бачити і у своїй країні.

Суспільство і сім'я

Суспільство

Шведи нікуди не поспішають, відносяться до всього легко, з легкою іронією і оптимізмом.

Родина

Середній вік вступу в шлюб - ближче до 30. В середньому, в сім'ї по 2-3 дитини.

Рівноправність, особливо між чоловіками і жінками, доведено часом до абсурду. Правда наслідки не забарилися - у країні падає народжуваність.

Домашні обов'язки діляться порівну і чоловік не вважає негожим для себе прибрати в хаті, випрати, помити посуд, сходити в магазин, приготувати їжу.

Висока частка позашлюбних дітей і, відповідно, спотворення виховання, психологічні проблеми. У Швеції позашлюбних дітей 50%.

По закінченні школи (приблизно до 18 років) прийнято знімати власну квартиру і залишати рідну домівку. Зв'язок між батьками і дітьми на цьому не обриваються, часто вони живуть в одному місті і регулярно зустрічаються, але таким чином молода людина або дівчина вчаться самостійно вести господарство, оплачувати телефонні рахунки, телевізійні комерційні канали і т. д.

Діти

Куди не повернись - дитячий майданчик, кафе прийдеш - дитячий куточок, будинки - іграшок від підлоги до стелі і все, що не призводить до членовредительству, можна. Набридло сидіти з мамою? Мабуть в дитячий садок, де в групі не двадцять, а п'ять-шість дітей.

Виховання дітей у Швеції вважається суспільно-корисною працею.

Бабуся живе для себе, не сидять з дітьми. Бабуся робить це тільки в тому випадку, якщо це приносить їй задоволення, якщо є час і бажання.

Батьки, які займаються з маленькими дітьми, стають все більш звичною картиною для Швеції. Не виняток і її столиця, де неймовірно велике число чоловіків, супроводжуваних здивованими поглядами іноземців, прогулюються в робочий час з колясками, грають з малюками в парках, басейнах, на спортивних майданчиках, знайомлять їх з музеями. При цьому тата з дітьми обходяться дуже вміло, не підвищуючи голосу і вирішуючи виникаючі проблеми, в тому числі відверті капризи, виключно дипломатичними засобами.

Дошкільне виховання

Родина

Навіть маленька дитина розглядається як незалежна особистість, яку потрібно виховувати, не завдаючи шкоди його душі і розуму, не калічачи, не принижуючи. Дітей виховують так, щоб вони вміли самі приймати рішення.

Дитина сам повинен усвідомити і захотіти ходити на горщик і т. п. Зазвичай це відбувається року в три. І немає нічого незвичайного в чотирирічному дитину, що сидить у колясці і жующем соску!

Дітей виховують так, щоб вони росли незалежними, вміли самі приймати рішення. Наприклад, навіть крихітного малюка, коли він просить пити, можна запитати, що він хоче - чай або сік, щоб дати йому можливість зробити вибір самостійно. І це шведи повторюють на різних рівнях стосовно усе більш серйозних проблем. Дитину вчать усвідомлювати відповідальність за прийняті рішення і бути готовим до їх наслідків.

З самого раннього віку шведським дітям прищеплюють і вміння правильно ставитися до грошей. Установка така: добре мати гроші, але, щоб їх мати, треба працювати, і тоді ти їх цінуєш. Дітей вчать витрачати розумно, складати власний бюджет, тому що гроші дитина отримує раз на тиждень або раз на місяць. Крім того, батьки можуть оплачувати дітям певну роботу по дому. Своїми фінансами діти розпоряджаються на власний розсуд. Сходити в кіно, кафе, парк розваг - за свій рахунок. Чи економлять, щоб придбати щось більш велике. Маленькі купують іграшки, ті, що постарше, - касети, компакт-диски із записами улюблених виконавців (до речі, дуже багато «дитячих» грошей іде в Швеції саме на це), дівчата збирають на модне плаття, якщо воно не заплановано сімейним бюджетом.

Статеве виховання дітей у Швеції починається ще з дитячого саду в доступній для них формі. Власне, відбувається воно і в сім'ї. Шведи знають: коли діти починають задавати запитання на цю тему - вони готові до отримання правдивих і доступних для розуміння відповідей. Секс у Швеції - не заборонена тема: про нього говорять багато і відкрито. Цитата:

У чоловічому душі повно дітей, і, вже не в перший раз, бачу дівчаток у віці 3-7 років з батьками. Ну спочатку я ніяковів, все таки я голяка, як і інші чоловіки тут, а тут голий дитина протилежної статі і не зовсім маленький. Звичайно ніхто під душем сексом не займається, але погодьтеся, "а раптом педофіли"? На мій подив (made in USSR) нічого негативного не відбувається. І це теж форма сексуальної освіти. Дитина засвоює (хоча і без всякого інтересу) фізичні статеві відмінності.

Для довідки, в Швеції діти отримують ПОВНУ інформацію про те, що таке сексуальні стосунки у віці 5-6 років. Інформація включає такі питання як небезпека і ознаки педофілії. Загалом гармонійне сексуальне розвиток має починатися з періоду розвитку дитини, у якому статеві функції ще не почали працювати. А отже прищеплюється раціональне ставлення до цієї сфери людських відносин.

Рукоприкладство стосовно дитини категорично заборонено.

Вдень діти в основному знаходяться в дитячому садку, а якщо батьки хочуть піти куди-небудь у вечірній час, вони наймають «бэбиситтера» (часто це старші школярі).

Особливості системи освіти

Система освіти

Все, що необхідно: підручники-ручки-зошити, надає держава, так і навчання, до речі, теж безкоштовне.

У Швеції є два учительських профспілки. Первинною організацією вважається муніципальна. А кожен педагог про розмір своєї зарплати домовляється безпосередньо з директором школи.

У ШВЕДСЬКІЙ школі навчаються 11 років. Школи в основному державні: з безкоштовним навчанням та безкоштовними шкільними обідами. Приватних шкіл мало, і утворення в них не краще, ніж у державних.

Школи

Загальна середня шкільна освіта продовжується дев'ять років на трьох етапах - молодшому, середньому і старшому.

По завершенні загальної середньої освіти існує можливість або продовжити навчання в інтегрованому середній школі вищого ступеня (High School), або почати трудову діяльність та подальшу освіту поєднувати з роботою. Фактично в даний час майже 100% шведських школярів продовжують шкільна освіта в школі вищого ступеня.

Інтегрована середня школа вищого ступеня передбачає близько 26 варіантів вибору програми в трьох основних напрямках: однорічні професійно орієнтовані програми, дворічні технічні програми та трирічні академічні програми. Всі типи програм пов'язані між собою і учні мають практично необмежені можливості переходів з одних програм в інших. Крім того, як середню, так і вищу освіту можна здобувати у різних навчальних закладах для дорослих (відкритих університетах).

Випускних іспитів у школі не існує, і поділ на різні потоки для продовження освіти після дев'ятирічної школи відбувається не залежно від успішності, а у відповідності зі схильностями учнів і бажаннями батьків.

Внз

Період навчання до отримання першого диплому (First Degree, еквівалентного ступеня бакалавра) в середньому становить 3 - 3,5 року. В університетах після навчання протягом двох років студентам надається можливість продовжити навчання в університеті до отримання першого диплому - після здачі іспиту Kandidat examen - або перейти в професійний навчальний заклад і отримати професійну ступінь (іспит на отримання професійної ступеня Professional Degree).

Подальша траєкторія навчання в університетському секторі передбачає перехід до магістратури, навчання протягом двох років і здачу Magister examen. Далі можливе написання та захист докторської дисертації. Для професійного сектора після перших трьох років навчання йдуть ще чотири роки навчання в лиценциате. Між вузами одного та різних секторів можливі переходи.

У Швеції також існує система кредитів. Для нас, не знайомих з цією системою, це часом ставить у здивування. 1 кредит дорівнює 1 тижня навчання в університеті (1 семестр - 20 кредитів). Ця система введена для полегшення складання планів курсу і підрахунків пройдених людиною годин навчання.

Освіта в шведському університеті дається у формі лекцій, семінарів, дискусійних зборів з учителем або без. Іспити - в формі написання домашніх робіт або робіт в аудиторіях, екзаменаційні семінари також часте явище. Деякі моменти в навчанні обов'язкові для відвідування, як наприклад лабораторні чи семінари - ваша відсутність на них компенсується самостійною письмовою роботою. Однак, ви самі вибираєте, що ви повинні відвідувати, а що ні: головне, щоб усі обов'язкові роботи були здані вчасно та зараховані.

Багато програм дають навчання у формі «один курс в один час, інший в інше» , тому вам не треба распаляться на вивчення кількох предметів одночасно. Зазвичай за семестр виходить, таким чином, по 3-4 предмета. По закінченню кожного курсу - іспит, що також може розглядатися як щось позитивне, оскільки ви відразу застосовуєте і перевіряєте пройдені знання. Технічні програми помітно відрізняються за рівнем складності порівняно з гуманітарними.

На кожній програмі або курсі обмежену кількість місць, тому конкурс на вступ існує. При розгляді заявок на конкурсній основі, також буде враховуватися і мати вагу вашу попередню освіту та досвід роботи.

Принципи навчання в школі

З середини сімдесятих отримала розвиток так звана предшкола, є старшою щаблем дошкільних установ. Тут, переважно в ігрових ситуаціях, шестирічні діти оволодівають основами читання і письма. На навчання відводиться не більше трьох годин при збереженні загального режиму дитячого садка.

У перший клас приймаються семирічні діти, що пройшли співбесіду, на якому виявляється міра зрілості дитини, можливі відхилення у фізичному і психічному здоров'ї.

У перших трьох класах всі предмети веде один учитель. У проміжних 4-6 класах обов'язкової школи всі предмети також веде один учитель. Починаючи з п'ятого класу хлопчики і дівчатка, по можливості, займаються окремо.

Спеціалізація навчання у старших, 7-9 класах, здійснюється за рахунок виборних дисциплін та альтернативних курсів математики та іноземних мов. Викладання виборних дисциплін організується в тому випадку, коли кожну з них обирає не менше п'яти учнів.

Різниця в рівні підготовки випускників обов'язкової школи був і залишається дуже значним. Справа в тому, що протягом семи років навчання в ній позначки - поточні та річні - не виставляються. Второгодничества немає. Вчитель зазвичай повідомляє батьків лише про екстраординарних відхилення в навчанні та поведінці дітей. Тільки в старших 7-9 класах виводяться семестрові оцінки. У такій ситуації батьки часто не мають конкретного уявлення про те, наскільки успішно або, навпаки, невдале, можуть займатися діти у старших класах, навчальний план яких пропонує вкрай нерівноцінні виборні альтернативи, які спричиняють (в більшості випадків дуже жорстко) можливості вибору тих чи інших напрямків освіти в гімназійної школи. У цих навчальних закладах продовжують навчання близько 90 відсотків випускників обов'язкових шкіл. Одні з них, успішно займаються, можуть претендувати (на основі конкурсу атестатів) на вступ у вищі навчальні заклади, інші, природно, менш успішні, - лише на придбання початкового й середнього спеціальної освіти. Сьогодні тривалість навчання в гімназіях коливається від двох до чотирьох років, але в найближчому майбутньому її мають намір уніфікувати до трьох років повсюдно.Спорту відводиться велике місце у вихованні як у школі, так і в сім'ї.

У шкільній програмі присутня історія мистецтв інших країн світу. Але спеціалізованих студій, шкіл, гуртків, де вчать балету, малювання, ліплення і т. д., в країні немає. Музичних шкіл всього кілька на всю країну.

Читають шведські школярі в основному те, що необхідно за шкільною програмою.

Примітно, що кожен житель Швеції говорить по-англійськи, так як в школі вчать з самого раннього віку.

У Швеції не прийнято брати на роботу в офіційну установу школярів, навіть під час літніх канікул закон дозволяє працювати лише досягли чотирнадцятирічного віку, тому підробляти дітям у Швеції вдається не завжди.

Багатовіковий визвольний козацький рух покликав до життя унікальне явище не лише східнослов'янської, а й світової культури - козацьку педагогіку.

У другій половині XV-XVI ст. в Україні виникло і сформувалося козацтво як форма протесту українського народу проти зростаючого соціального та національно-релігійного гноблення, посилення кріпацтва і розвитку кріпосного права.

....Багатовіковий визвольний козацький рух покликав до життя унікальне явище не лише східнослов'янської, а й світової культури - козацьку педагогіку.

Козацька педагогіка - це частина народної педагогіки у вершинному її вияві, яка формувала в підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній

землі, Батьківщині - незалежній Україні. Це народна виховна мудрість, що своєю головною метою ставила формування в сім'ї, школі і громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.

......Створена козаками педагогіка ввібрала в себе ідейно-моральний, емоційно-естетичний, психолого-педагогічний змісг богатирської епохи в житті наших прашурів періоду Відродження.

Під могутнім захистом козацьких збройних сил в Україні існували різні типи навчальних закладів. Поряд з академіями, братськими, дяківськими, церковними, монастирськими школами, колегіумами/ працювали народні професійні школи мистецтв і ремесел (кобзарства, гончарства бортництва та ін.) та козацькі, січові школи на території Січі, земель Війська Зашрозького, на Гетьманщині.

Перша школа на Січі, відкрита в 1576 році, послужила зразком для виникнення осередків освіти на всій території козацьких вольностей. Склад учнів визначався звичаями, що формувалися на Січі. Так, там заборонялося перебування жінок. Навіть отамани залишали свої сім'ї десь за межами Січі. За порушення цього порядку загрожувала смертна кара. Батьки прибували на Січ з синами, щоб ті навчилися грамоти і військової справи. Траплялося, що шукаючи порятунку від панської сваволі, діти добиралися туди самі.

Січова школа існувала при церкві Святої Покрови, розташованої на території Запорізької Січі. Вона складалася з двох відділів: в одному вчилися ті юнаки, що готувались на паламарів і дияконів - у цьому відділі було завжди 30 учнів. Крім того, був відділ молодиків, де вчилися сироти, хрещеники козацької старшини та інші діти. Тут учили цих дітей (їх було біля 50) грамоті, співу та військовому ремеслу.

У січовій школі було реалізовано принцип гармонійного виховання людини. бо поруч із загальноосвітніми предметами багато уваги приділялося психофізичному вдосконаленню майбутніхкозаків.

Традиції фізичного та психофізичного загартування підростаючих поколінь продовжувалися в козацьку епоху. Загартовуючи себе і готуючи свій організм до с^іадних випробувань долі, козаки влітку спали проти зоряного неба, уявою і думкою ширяли в невідомі світи, прагнули проникнути в таємниці Косм^су. Вони грунтовно знали народну медицину її рецепти, які забезпечували міцне здоров'я, повноцінне ДОВГОЛІ™. Г.Боплан писав "маючи міцне здоров'я, козаки майже не знають хвороб".

Відомо, що в січових і козацьких школах перехід з одного класу в інший, від букваря до часослова, потім - до Псалтиря і т д. супроводжувався народними дитячими забавами, їграми, різноманітними фізичними вправами. Дослідник С.Сірополко пише, що в цих школах хлопчиків учили "Богу добре молитися, на коні реп'яхом сидіта, шаблею рубати і відбиватися, з рушниці гострозоро стріляти й списом добре колоти". ВажІиве місце відводапося іакож форм^ванню в учнів умінь плавати, веслувати, керувати човном, переховуватися від ворога під водою (за допомогою очеретини) та ін. Все це підносило дух учнів, давало наснагу. оптимізм, віру у свої сили, можливості.

Як і бувале козацтво, молодь на свята народного календаря у процесі ігор змагалася на силу, спритність і прудкість, винахідливість, точність попадання в ціль тощо. Традиційними були змагання на конях (скачки, перегони та ін.). Козаки любили своїх витривалих і прудконогих коней, що збереглося у теплих зверненнях до свсіх чотириногих друзів ("брате мій", "товаришу мій"), у прислів'ях ("козак без коня - не козак" тощо).

Козацька молодь систематично розвивала свої природні задатки, вдосконалювала тіло й душу в іграх, танках, хороводах, різних видах змагань і боротьбі. Підлітки і юнаки охоче брали приклад з дорослих, які відчували психологічний комфорт завдяки тому, що однаковою мірою випробувалися про свій інтелектуальний, моральний, духовний і фізичний розвиток. Це створювало в них настрій внутріншього задоволення, хорошого самопочутгя, сприяло єдності слова і діла, думки і вчинку, гармонії душі й тіла.

На Запорізькій Січі існувала специфічна система відбору і вишколу молодих людей, так званих молодиків. "Хто хотів стати козаком - мусив наперед служити три роки в старого козака за джура. Джура (слуга) робив усяку роботу. Носив за козаком другу рушницю й потрібні клунки. Одразу коли навчався від того козака орудувати зброєю і набирав вправності в битвах, ставав правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис, лук і стріли".

Цілком ймовірно, що час перебування молодиків у Січовій школі суворо не регламентувався, а залежав, в першу чергу, від їх здібностей до військової та духовноїнауки.

До школи приймалися хлопчики з 9 років, підростаючи, вони ставали помічниками вчителя: підтримували в класі дисципліну, привчали молодших до самообслуговування.

Посібниками для навчання були Часослов і Псалтир, які в достатній кількості друкували Київська і Чернігівська друкарні, а також скорописна "Козацька

Перший розділ "Читанш" містить реєстр "Переяславсьшх статей 1659 року", які були прийняті після виборів гетьманом сина Богдана Хмельницького Юрія.

У чотирнадцяти статтях Богдана Хмельницького 1654 року й дев'ятнадцяти інших авторів, що входять до другого розділу, роз'яснюються обов'язки перед державою гетьмана, старшини та козацького війська. Третій розділ має текст присяги гетьмана, старшини та козацтва на вірність московському урядові. Чимало сторінок книжки відведено художнім творам, характерним для XVII ст., та географічному словнику.

Окремий розділ присвячено питанням моралі. Це уривки з "Великого Зерцала" та книги "Союз есем добродетелям". Книжка завершується низкою так званих віщих снів.

В учнівському колективі діяло самоврядування, що нагадувало козацьке. Учні обирали зі свого складу двох отаманів одного для старших, другого - для молодших. Якщо ті не виправдовували довір'я, після закінчення навчального року їх переобирали.

Молодь на Січі виховувалась на демократичних засадах. Усі мали рівні права та обов'язки. Найвищими якостями вважалися патріотизм, готовність віддати життя за волю і свободу України, чесність, самодисципліна, взаємодопомога. Існувало побратимсга, Хлопчики, що браталися, клялись один одному у вірносгі до кінця життя.

Великий виховний вплив на дітей мали різноманітні види народного мистецтва (декоративно-ужиткове, музичне, танцювальне, вишивання тощо) та фольклорне виховання (пісні, думи, легенди, перекази, балади, прислів'я, приказки про козаків тощо), що були пройняті вільнолюбним козаціким духом пізнавально-виховним потенціалом національної символіки.

У духовному житті молоді козацька педагогіка відводила особливу роль лицарській честі і лицарській звитязі. Кожен молодий козак прагнув розвинути в собі ці шляхетні якості.

Українська козацька система виховання - глибоко самобутнє явище, аналогів якому не було в усьому світі. Вона мала кілька ступенів. Передусім - дошкільне родинне виховання, яке уівфджувало високий стшус батьк4ької і материнської народноїкозацькоїпедагогки.

Другий ступінь козацького виховання найдоцільніше назвати родинно-шкільним. Потім молодь, яка прагнула знань, училася у вітчизняних колегіумах, у відомих університетах Європи, отримувала підвищену і вищу освііу.

 Такі молоді люди, освічені і виховані на європейському рівні, часто очолювали національно-визвольний рух, брали актив^у участь у розбудові освіти, науки і культури України та інших слов'янських держав. У січових і козацьюіх школах, школах джур, а також по закінченні вищих навчальних закладів юнацтво одержувало систематичне фізичне, психофізичне, моральне, естетичне і трудове виховання. національно-патріотичну підготовку, спортивно-військовий вишкіл.