Колись давним-давно... А може, нині? Жив Миколай. Та ні: завжди живе. Не забував нікого: кожній дитині Ніс радість, щастя чарівне. Він все творив добро. І нині творить, Хоча віддяки ні від кого не чекав. Тому тихесенько вночі він ходить, Щоби ніхто його, ніде, ніколи не застав. Він знав, де радість є, де горе, Де злидні й голод є щоднини. І вчасно там своє добро