Історик зафіксував українські слова ще 448 р. н.е

Згідно з висновками багатьох мовознавців, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука.
На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).
448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.

“І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ, Й СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ..”, АБО ЗНОВУ ПРО МОВУ
Дарина Дар

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної родини. Це єдина на сьогоднішній день державна мова в Україні. Також є однією з офіційних мов Придністров’я та частини Сербії. В 1918—1920 рр. вона була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

Українською розмовляють в Україні й у тих країнах, де є чимала українська діаспора (наприклад, у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Росії).

В різні часи мовознавці висували різні гіпотези з приводу виникнення української мови. В наш час є дві гіпотези, визнані в наукових колах:

концепція славіста, доктора філософії, академіка Ю. Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов’янської мови.
концепція російського мовознавця О. Шахматова — українська мова виникла зі спільноруської прамови, від якої походять й інші “руські мови” (північно-великоруська, південно-великоруська та білоруська).

Однак, ця версія, на думку багатьох лінгвістів, є недовершеною, оскільки українська мова суттєво відрізняється від інших “руських” мов різними фонетичними явищами та лексикою. З точки зору лексики, найближчими до української є білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%) мови. Російська — на четвертому місці (62%). А якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською — тільки 11.

Згідно з дослідженнями багатьох мовознавців, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука. На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).

Українська була дуже тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків сучасних слов’ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.

Учений В.Кобилюх у своїх роботах доводить, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше. Самим свідченням того, що праукраїнська мова поширилася по всій земній кулі, є давні топоніми й гідроніми, які збереглися до наших днів.

Але залишимо суперечки про походження нашої мови історикам і мовознавцям. Натомість хочу навести 10 цікавих фактів про українську мову:

448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.
Українська мова — одна з найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її було визнано другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
Українська абетка є одним з варіантів кирилиці, вона налічує 33 літери.
Українська мова — одна з найпоширеніших мов у світі, і за кількістю носіїв посідає, за різними даними, 26 або 32 місце в світі.
Українська мова дуже багата на синоніми. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів. Але абсолютний рекордсмен – слово “бити”. Згідно з “Коротким словником синонімів української мови”, їх аж 45.
Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
З ХVІІІ до ХІХ ст. в українській мові використовувалося близько п’ятдесяти різних систем орфографії. За кількістю систем письма українська мова перевершує навіть монгольську, яка зазнала дуже багато змін у правописі.
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера “п”; на цю літеру також починається найбільша кількість слів. Літера “ф” – найменш уживана буква українського алфавіту. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.
Найдовшим словом, яке існує в українській мові, є “дихлордифенілтрихлорметилметан” (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками). Слово містить у собі аж тридцять літер!
Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це відрізняє українську від інших східнослов’янських мов.

Хотілося б додати, що мова — це не просто засіб спілкування, а й культурне обличчя нації. Тож цілком логічним, на мою думку, є той факт, що народ, який недбало ставиться до рідної мови, культури, не має і своєї незалежної, розвиненої та стабільної держави.

Нехай рядки Шевченка “..І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь..” занадто “хрестоматійні”, та все ж у міркуваннях про українську мову на думку завжди спадають саме вони. Якби українці послуговувались цими словами як життєвим девізом і не цуралися своєї мови, певно, багато що в Україні змінилося б на краще.