До покоління переслідуваних і репресованих носіїв української культури за часів радянської влади належить наш видатний земляк літературний критик, мистецтвознавець і мовознавець, академік НАН України Іван Михайлович Дзюба.
Його викривальна гостро полемічна праця “Інтернаціоналізм чи русифікація”, таємно вивезена у рукописі за межі Радянського Союзу у 60-х роках минулого століття, схвилювала не лише українських патріотів, але й світову громадськість, яка чи не вперше у ХХ ст. була поставлена перед трагічним фактом конання української культури в умовах комуністичного режиму.
Зрозуміло, що тоталітарна влада, яка не дозволяла жодної критики на свою адресу , жорстоко розправилася з талановитим письменником: розгнуздана критика слухняних посіпак від науки у десятках періодичних видань, шельмування імені І.Дзюби на партійному та урядовому рівнях.
Все це в умовах тоталітарної держави прирікало письменника на страждання і муки, а то й на смерть. А врешті—тюрма, як один із найстрашніших аргументів влади, що не терпіла жодного правдивого слова про трагічний стан української культури.
Та попри всі знущання антинародної влади Іван Михайлович вижив, не втративши властивостей свого критичного проникливого слова. З відновленням Української Держави він активно продовжив служити народу своєю громадською і державною діяльністю, літературознавчими і мовознавчими працями.
Немає коментарів:
Дописати коментар