Писанка — важливий предмет дохристиянського культу, її історія сягає сивої давнини і пов'язана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу.
У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Керамічні писанки із кульками всередині, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Взагалі ж археологами виявлено близько 20 пунктів на території України, де побутувало мистецтво виготовлення цих амулетів.
Наші предки вірили, що писанка має магічну силу — вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могили дітей, дарували один одному закохані хлопці й дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше — розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування.
З часом звичаї, пов'язані з писанкою, втратили свою первісну символіку; залишившись поєднаними із гаївками-веснянками, дитячими іграми та Великоднем, дістали нову інтерпретацію давні поганські символи, наповнившись християнським змістом.
Процес виготовлення писанки досить складний. Раніше це можна було робити лише у чітко визначений час, з певними замовляннями, чарівні знаки писались відповідними кольорами. Зараз залишилась лише символіка знаку і кольору. За технікою виготовлення раніше існувало двадцять різновидів, на сьогодні широко побутують лише п'ять. Символічних малюнків у писанці понад сто, найпопулярніші такі:
У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Керамічні писанки із кульками всередині, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Взагалі ж археологами виявлено близько 20 пунктів на території України, де побутувало мистецтво виготовлення цих амулетів.
Наші предки вірили, що писанка має магічну силу — вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могили дітей, дарували один одному закохані хлопці й дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше — розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування.
З часом звичаї, пов'язані з писанкою, втратили свою первісну символіку; залишившись поєднаними із гаївками-веснянками, дитячими іграми та Великоднем, дістали нову інтерпретацію давні поганські символи, наповнившись християнським змістом.
Процес виготовлення писанки досить складний. Раніше це можна було робити лише у чітко визначений час, з певними замовляннями, чарівні знаки писались відповідними кольорами. Зараз залишилась лише символіка знаку і кольору. За технікою виготовлення раніше існувало двадцять різновидів, на сьогодні широко побутують лише п'ять. Символічних малюнків у писанці понад сто, найпопулярніші такі:
кривулька, безконечник (меандри) — означає нитку життя, вічність сонячного руху;
тригвер, ружа, зірка, хрест (квадратний) — символи сонця, чотирьох сторін світу, тригвер, або триніг, (відомий з трипільської культури), знаменує собою небо, землю і повітря або повітря, вогонь і воду — символи життя;
сорок клинців — символізують сорок точок життя, успіх господарства, добробут та чесність людини;
павучок (круторіг, вітрячки, розетки, павутиння) — один з найдавніших солярних знаків;
крапочки — небесні світила, у християнстві — сльози Божої Матері;
смерекові гілки, рослини — вічна юність, здоров'я, краса, буяння природи;
пшеничні колоски — символи врожаю.
Немає коментарів:
Дописати коментар