....навчаємося влітку...

У жіночому одязі завжди простежувалася “вікова” закономірність: від складного до простого. Тобто юна дівчина з віком відмовлялася від найтонших тканин, багатих на вишивку деталей, впевнено прямуючи до зменшення кількості оздоб в одязі. Стриманість в елементах декору вбрання неодмінно була основною рисою заміжньої жінки. До речі, це стосувалося і вінків зі стрічками: це були виключно дівочі елементи вбрання. Якщо деякі предмети туалету жінка мала право доношувати згодом, то вінків і стрічок це не стосувалося. Так само і кольорова гама: якщо дівчина могла дозволити собі яскраві кольори у вишивці, то заміжня жінка обмежувалася переважно синім і червоним.

Щодо крою, тут теж є один важливий нюанс: дівчата носили поверх сорочки керсетки, крій яких обов’язково підкреслював жіночі принади. Жінки у віці, а також сімейні, одягалися скромніше — їхнєвбрання припускало лише віддалене уявлення про фігуру. На ці всі риси варто звертати увагу, адже кожен з нас бачив неодноразово поважного віку жінок в сорочках, орнамент на яких буяє таким різнобарв’ям, що аж в очах рябить. Сказати, що це неправильно, — мало. Тут ідеться про необізнаність українок, що в принципі завжди можна виправити, приділяючи увагу тому чи іншому аспекту нашої минувшини.Що стосується віночків, то це доречно розглянути детальніше. Адже вінок, як вважали наші пращури, — друга мова дівчини, відверте висловлення настрою, стану, вираження дівочих прагнень і сподівань за допомогою квітів. Кожна квіточка у вінку промовляла внутрішніми відчуттями дівчини. Квітів могло бути не більше дванадцяти. Кожна мала своє значення, як от: мак — символ родючості, молодості, мрій, або волошки — символ людяності, чи соняшник — символ вірності та відданості. У цьому ряду багато інших рослин, але найбільш вагомим завжди був барвінок. Він промовляв про безсмертя душі, а також вважалося, що коли хлопець і дівчина з’їдять листочок барвінку, між ними розгориться справжнє невмируще кохання.

Тепер вінки існують переважно у вигляді штучних квітів, і це не дивно в час, коли символіку шукають на прилавках магазинів, а не в полі. До штучних квітів у вінках в різних регіонах ставилися по-різному. В одних категорично відштовхувалася навіть думка про них, вважалося, що нежива квітка у віночку несе погану енергію і здатна прикрасити тільки смерть; в інших вони були поширені в зимовий період. Але особливою любов’ю користувалися квіти, вилиті з воску і перемежовані живим барвінком, що прикрашали зазвичай голівку нареченої.Не менш важливими у вінкоплетінні були стрічки. Мало хто знає, що стрічки повинні бути трішки довші, ніж коса дівчини, щоб захистити найцінніше дівоче багатство — волосся — від стороннього ока. Нині, на жаль, не дотримуються цієї основної вимоги. Ще одна величезна помилка сучасних українок стосовно вінка — блакитна стрічка. Вона свідчила про те, що дівчина — сирота, і слугувала запорукою співчуття і благодійності оточуючих. А самі вінки і стрічки слугували символом досягнення шлюбного віку. Тепер блакитні стрічки майже завжди присутні у вінках, що свідчить про незнання елементарних речей, а віночки зі стрічками часто й густо прикрашають голівки наймолодших представниць жіночої статі.

Виходячи з вищесказаного, слід завважити, що за подібного бажання внести в сучасність етнічні мотиви в будь-чому, українцям варто поцікавитися історією, аби зробити це правильно. Є сподівання, що національне відродження спонукатиме не лише копіювати одне одного, а й зберегти інформаційний код того чи іншого символу, подарованого нам пращурами.