Свято парубочої долі – парубки вибирають пару. В цей день молодих хлопців посвячують у дорослих парубків та приймають до парубочої громади. Молоді парубки стрибають до Калити, прилучаючись до жіночого начала природи. Вечорниці.
Калита. Найбільшим серед осінньо-зимових свят, що супроводжувалися випіканням обрядового хліба, є Калита (30 листопада). Це одне з сонячних свят, пов’язане із “завмиранням” сонця взимку: “Сонце заходить, а калита сходить” – співають сучасні фольклорні гурти. Однак, є підстави вважати Калиту ініціальним святом молоді, початком вечорниць. Зібравшись в одній хаті, дівчата випікають калиту – обрядовий хліб у вигляді сонця з діркою посередині, щедро прикрашений родзинками, калиною, приправлений медом.
Етимологію назви калита пов’язують з калиткою, що означає торбинку для грошей чи тютюну (ЕСУМ. – Т. ІІ. – С. 351). Володимир Даль пояснював це нібито зовнішньою схожістю калити на торбинку (Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1979.- Т. ІІ. – С. 790), що маловірогідно, оскільки калита більше схожа на плоску перепічку у вигляді сонячного кола, ніж на пиріжок з начинкою. Можна припустити, що назва калита утворена від дієслова калити – “розкалювати, розжарювати, гартувати” в печі. До того ж відомо, що цей обрядовий хліб намагалися випекти якомога краще: “Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють сухими вишнями чи родзинками – “щоб гарна була”. Печуть у печі і запікають так, щоб вгризти її було трудно – на сухар. Посередині – дірка” (Воропай О. Звичаї нашого народу. – К., 1991, – Т. 1. – С. 28). Обряд випікання калити нині супроводжується примовками й піснями, сучасного походження:
Гори, вогонь, ясно!
Спечи нам калиту красну,
Щоб ми її кусали
І горя не знали!
Спечи нам калиту красну,
Щоб ми її кусали
І горя не знали!
Ритуал кусання калити, під час якого лунають жарти, сміх, первісно означав прилучення людини до Бога, очищення, оздоровлення. Недарма серед загальних веселощів лунають вигуки, пісні, примовки, що славлять Сонце.
...
