“Учіться так, ніби ви постійно відчуваєте нестачу своїх знань, і так, ніби ви постійно боїтеся розгубити свої знання” – цей вислів Конфуція влучно характеризує найбільшу освітню систему у світі (Китай – найбільша за чисельністю населення країну, тому тут найбільша кількість учнів, програм, класів, шкіл тощо).

 

Освіта в Данії сповідує принцип «Навчання для життя»

 Датчани вважають, що навчання має всебічно розвивати особистість, а не перетворювати людину на заручника системи. Знання — для людини, а не людина — для знань. Саме тому освіта в Данії більш орієнтована на практичну підготовку, ніж на теоретичну.

    Держава фінансує всі навчальні заклади в країні незалежно від їхньої форми власності. Школи графств фінансуються державою на 100%, приватні — на 85%. Витрати Данії на освіту є одними з найбільших у світі, і сягають 8% від внутрішнього валового продукту (ВВП).

    Країна має відносно ліберальне мовне законодавство, що дозволяє, окрім датської мови, в освітніх закладах країни широко використовувати англійську мову.

    Як організована дошкільна освіта в Данії?

    Система дошкільних установ поділяється — залежно від віку дитини — на три типи:

• дитячі ясла — для дітей віком до 3 років;
• дитячі садки — для дітей віком від 3 до 7 років;
• дошкількі класи — для дітей віком від 5 до 7 років, паралельно з якими Міністерство освіти впроваджує власне «підготовчі класи» для надання можливості навчання за програмою на рівні першого й другого класів початкової школи. Однак підготовчий клас розрахований швидше на те, щоб привчити дітей до школи, ніж на систематичне навчання.

    Дошкільні заклади працюють за дуже зручним для батьків графіком. Вже о 7 годині ранку батьки можуть залишати в садочках дітей, а забирати — близько 6 години вечора.

    Особливість дошкільної освіти в Данії виявляється вже в тому, що значна частина працівників дошкільних закладів є чоловіками.

    Окрім дитячих садочків батьки можуть залишати своїх дітей у спеціальних групах, які нараховують не більше десяти чоловік. Такими групами опікуються незалежні вихователі, які отримують кошти за свої послуги не від батьків, а від місцевої влади.

    Як проходить навчання у школах Данії?

    Середня школа називається «фолькескул» і може бути як державною, так і приватною (такими управляють муніципалітети — органи місцевого самоврядування).

    Навчання розраховане на 10 класів, причому останній — необов’язковий.

    Батьки мають великий вплив на навчання в школі і власне вибір навчальних дисциплін. Те, чи відвідувати школу щодня чи навчатися вдома, також вирішують батьки. Всього в школі вивчається 15 обов’язкових предметів і декілька факультативних дисциплін.

    Велику увагу в данській школі приділяють розвитку творчих здібностей, гнучкості мислення, умінню взаємодіяти один з одним. Дітей вчать вільно висловлювати свої думки, брати участь у вирішенні поставлених завдань.

    Основний принцип такого навчання полягає у тому, що процес є не менш важливим, ніж остаточний результат, а інтересами окремої особистості не можна нехтувати заради вимог системи. У школах Данії на учнів не можна не тільки кричати, але й просто підвищувати голос.

    Особлива увага приділяється вихованню дітей з боку держави. З ранніх класів школи дітям пояснюють, що таке алкоголь, наркотики, і якої шкоди вони можуть принести людині.

    Загалом учні мають не більше 6 уроків на день, причому два з них — обов’язково фізкультурно-спортивного спрямування. Значну увагу приділяють і вивченню іноземних мов.

    Учні також мають право вибирати собі викладача. Через шкільну раду (до якої входять 7 батьків, два педагоги, два учні та представник мерії) батьки та учні можуть вимагати звільнення викладача.

    Кожен педагог регулярно проходить перепідготовку. Де і як — його вибір. Але він зобов’язаний подати документ про підвищення кваліфікації, інакше це позначиться на його заробітній платі. Найчастіше вчителі самі оплачують своє навчання та навіть витрачають на нього частину відпустки.

    Олена Єгорова, засновниця альтернативної школи «Savage Kangaroo», що побувала в одній зі шкіл Данії, в інтерв’ю «УП. Життя» розповідає:

• «У початковій школі щодня в розкладі присутній один, а іноді два уроки під цікавою кодовою назвою UUV. Я довідалася, що це означає „understottende undervisning“ — допоміжний урок, який вчитель наповнює на власний розсуд тим матеріалом з будь-якого предмету, який потребує доопрацювання, і використовує на цьому уроці здебільшого певні альтернативні методи подачі. А іноді цей урок діти просто проводять на вулиці, якщо вчитель вважає, що їм нині корисніше погуляти.»

    Серед інших особливостей, які відмітила Олена Єгорова у навчальному процесі шкіл Данії, відзначимо такі:

    1. Після уроків діє платна група продовженого дня з 14.00 до 17.00, де діти просто гуляють і відпочивають під наглядом вихователів, а не вчителів. Але домашні завдання виконувати в цей час заборонено! Батькам, які забирають дітей додому, теж пояснюють, що увага дитини має протягом мінімум двох годин відпочити від науки. Завдання виконуються лише вдома також для того, аби батьки могли бачити, що діти наразі проходять і як вони з цим справляються, чи не потрібна додаткова увага з певних дисциплін. Окрім того, щомісяця класний керівник надсилає батькам електронний лист, у якому повідомляє про досягнення й труднощі дитини.

    2 .Оцінки в початковій школі відсутні. Приблизно раз на місяць учні складають тестові завдання з усіх предметів. Причому не їх оцінюють таким чином, а діти складають власне судження про тест, повідомляючи учителеві, наскільки той був важкий для них.

    Тільки з 2 класу вводиться річний стандартизований державний тест із певних предметів. Він виконується школярами на ноутбуках онлайн. Результати надсилаються до перевіряючої установи і потім не оголошуються публічно і не порівнюються між собою. Береться до уваги лише попередній і теперішній досвід кожної дитини.

    Олена Єгорова зазначає, що найбільше її вразила загальна дисциплінованість в школах Данії, яка виглядає абсолютно природною, невимушеною.

• «Як на мене, ключовий момент тут — роль вчителя як підтримуючого наставника, а не „накачувача матеріалом“. Завдяки чітким й усім зрозумілим правилам процес рухається спокійно й ефективно, від пункту до пункту, день за днем.» — зазначає вона.

    На останньому етапі навчання в середній школі учні обирають для себе спеціалізацію в одній із трьох галузей:

• загальнонауковій;
• комерційній;
• технічній.

    Виданий після закінчення навчання у школі сертифікат є необхідною та достатньою умовою для вступу до вищого навчального закладу.

    Які особливості вищої освіти в Данії?

    Вища освіта Данії нині є однією з найбільш якісних і престижних в усьому світі, і основною її рисою є практична спрямованість.Більшість університетів королівства намагаються надати студентам освіту, яка буде потрібна на ринку праці, тому програми мають вузьку спеціалізацію.

    Найбільш перспективні для країни напрями (фармакологія, інформаційні технології, ветеринарія, менеджмент, будівництво, сільське господарство, юриспруденція) підтримуються державою, яка виділяє більше фінансів на їхній розвиток, ніж на інші дисципліни.

    Вищі навчальні заклади Данії поділяються на три типи — університети, вищі професійні училища і коледжі.

    Вища освіта безпосередньо фінансується державою, тож переважна більшість ВНЗ Данії є державними. Але закладам дозволено продавати додаткові освітні чи пошукові послуги.

     Як правило, навчальні програми студентів не включають у себе предмети загального профілю, а викладачі ВНЗ паралельно за спеціальністю працюють у місцевих компаніях (серед яких чимало великих міжнародних). Це дає їм можливість передати своїм студентам гарний досвід практичної діяльності. Також, чимало датських освітніх установ мають партнерські домовленості з місцевими компаніями та громадськими організаціями які пропонують у себе стажування, що забезпечує студентам можливість отримати досвід роботи.

    Навчальний тиждень студента, залежно від типу ВНЗ, в середньому складається з 10 годин аудиторної підготовки та 30 годин самопідготовки (сюди включається і проектна робота). Оцінювання роботи студента здійснюється через проведення письмових та усних іспитів.

Сир, шоколад, лижі, годинники та банки — мабуть, це перші асоціації, що спадають на думку, коли ми говоримо про Швейцарію. Але є ще дещо, що вирізняє цю країну поміж інших — якісна освіта, зокрема, шкільна.

Освіта в Швейцарії є явищам далеко неоднорідним, і це обумовлено конфедеративним устроєм країни, в якій наявні чотири офіційні мови: німецька, французька, італійська, ретороманська. Три частини країни, в яких проживають громади з відповідною мовою спілкування, мають істотну відмінність в організації освітньої системи. Можна говорити взагалі про окремі системи освіти в кожному з 26 кантонів Швейцарії.

Освіта в Швейцарії користується значним попитом поміж іноземних громадян, і це не зважаючи на високу вартість навчання в країні для іноземців.

Несподіванкою для мене було те, що дітей з 1-го по 7-ий клас вчить один учитель.

Ісландія – країна з найнижчим безробіттям і гарною екологією. А довіра до політичних інститутів і стабільно високі доходи населення роблять цю країну, незважаючи на суворий клімат, цілком комфортною для життя. Освіта в ній має свої певні переваги, привабливі не тільки для ісландців.

З ДИТИНСТВА БЕЗ ВІДМІННОСТЕЙ

У країні є чотири ступені освіти. "Перша – дитячий садок, куди батьки віддають своїх дітей з двох років. Вважається, що дитина в цьому віці повинна бути "відірваною" від материнської опіки і звикати до самостійності. Переконливим аргументом для багатьох мам і тат є можливість спостерігати за групою через відеокамери або включені диктофони (їх в основному ставлять за гроші батьків). Переконавшись, що діти звикли, пристосування знімають. Вихователі дуже високого рівня (професія в країні престижна). Ніколи не чула, щоб на дітей підвищували голос, навіть до найменших ставляться з повагою і увагою, – розповіла співвітчизниця, співробітник науково-дослідного центру університету Рейк'явіка Вікторія Шульхер. – Ще одна особливість, яка впадає в очі, – толерантність, яку прищеплюють дітям. Наприклад, в групі мого сина вчиться хлопчик-аутист. І діти 5-6 років вже знають про його особливості, як себе поводити з ним і яка роль "тітки", яка закріплена за хлопчиком".

В саду дітей вчать спілкуватися, грати і розвивають творчі здібності. Для цього є тематичні дні (вокал, танці, ліплення і т. д.).

ШКОЛА: 10 КЛАСІВ І АВТОРИТЕТИ

До школи дітей починають готувати практично перед самим випуском з дитячого садка. Дитина повинна вміти тримати ручку, обводити букви і відтворювати їх накреслення, причому назви знати не обов'язково. У 6 років всі діти йдуть до школи (без будь-яких іспитів і тестів), де навчаються до 16 років (10 класів). Середня освіта – обов'язкова, безкоштовна (приватні заклади є, але їх мало).

"Несподіванкою для мене було те, що дітей з 1-го по 7-ий клас вчить один учитель. Він користується великою повагою серед дітей і батьків. Такі фахівці постійно удосконалюються (курси, семінари і т. д.), Багато подорожують, в тому числі за кордоном, для них працюють супервізори і психологи (при школах)", – продовжила Вікторія.

За її словами, окремий вчитель з кожного предмета з'являється з 8-го класу. При цьому є школи, де дитина може вчитися все 10 років, а є ті, де навчання тільки 7 років, після чого потрібно підшукувати нову, щоб отримати базову середню освіту. У школах навчаються за 10-бальною системою, а після закінчення здають іспити практично з усіх дисциплін (ісландської, норвезької/шведської, датської, англійської мов, математики і т. д.).

ГІМНАЗІЯ ЗА БАЖАННЯМ

Після 10-го класу учні можуть вступити в гімназію (це старша середня школа, з 16 до 20 років). Навчання в таких закладах безкоштовне (внесок за вступ) і не є обов'язковим. Можна вступити на чотири напрямки: поглиблені гуманітарні науки, профтехнаправлення (з можливістю отримання робочої професії), змішані точні і гуманітарні програми і спецпрограми підготовки до певної спеціальності.

"У тому, щоб витратити чотири роки на навчання в гімназії, є сенс. Там високий рівень підготовки, який в інших місцях отримати складно. Репетитори або центри підготовки є, але вони не дуже-то затребувані. Жителі Ісландії живуть повільно. Вони не прагнуть якомога раніше закінчити всі можливі навчальні заклади і одразу ж приступити до роботи", – пояснила інша українка, яка проживає в Рейк'явіку, Світлана Рябоконь.

За її словами, в таких закладах також вчиться багато людей з особливостями розвитку. "Через те, що вони з дитинства виховуються в суспільстві, а не ізолюються, як у нас, ці діти багато знають і вміють на рівні дітей з нормальним розвитком. Їм не роблять великих поблажок, і вони не відчувають жалість, яка принижує їх гідність", – розповіла Світлана. До речі, такі учні в основному припиняють свою освіту на даному етапі: роботодавці їх запрошують раніше, ніж інших.

Рейк'явік. Найстарша гімназія зображена на купюрі в 500 крон

УНІВЕРСИТЕТИ: ПОЗИКИ НА НАВЧАННЯ І СТАВКА НА НАУКУ

Вища освіта в Ісландії в основному безкоштовне (вступний внесок 150-200 євро і придбання навчальної літератури). Є приватні вузи, але їх мало, а вартість навчання в них для резидентів 5-15 тис. Євро, а для іноземців – до 35 тис. Євро в рік. Навчання розраховане на 3-4 роки.

Щоб стати студентом, абітурієнту потрібно скласти вступні іспити з профільних предметів. Чіткого поділу на тематичні групи між ісландською університетами немає, так як в основному вони загальноосвітні, не рахуючи одного сельхозвузов і академії мистецтв. "Трохи легше тим, хто збирається отримати вищу освіту за технічними спеціальностями. А якщо є хоча б невеликий досвід, можуть взагалі вчинити за співбесідою. Так, наприклад, надходив мій старший син в Сільськогосподарський університет Ісландії. До цього він підробляв на приватній фермі" , – розповіла Вікторія Шульхер.

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС. Нагадує навчання в Україні, тільки студенти набагато працелюбні. "Перевіряють знання і виконану роботу майже кожен день. Ісландський студент навряд чи повідомить викладачеві, що протягом декількох днів він не впізнав нічого нового, не проводив досліди, дослідження, опитування і т. д. Дуже цінуються знання, які дісталися студенту його власною працею", – пояснює співрозмовниця. І, тим не менше, не всі студенти успішно закінчують вузи – відраховують до 27%. Як правило, відраховані за неуспішність можуть подати документи на повторне зарахування до університету. При повторній реєстрації вони в обов'язковому порядку повинні пройти ті предмети, за які в перший рік навчання отримали низькі бали.

ДІСТАТИ ГРОШІ. Через те, що навчання на платному відділенні дорога, багато хто намагається отримати позику на навчання. "Повернути запозичені кошти можна після закінчення вузу, влаштувавшись на роботу. Але більшість намагаються знайти різного роду стипендіальні програми, які дозволяють не тільки займатися в самій програмі, але і повернути частину позики", – говорить Вікторія. За її словами, "полювання" за грантами і всілякими стипендіями на проведення досліджень – стандартна справа для студентів Ісландії.

Середня освіта в Ірландії

Всі діти в Ірландії зобов'язані отримати середню освіту до сімнадцяти років. Вони йдуть у перший клас в 6 років. У початковій школі вчаться до 11 років, а предмети, які вивчаються на цьому етапі - мови та математика - загалом спрямовані на всебічний розвиток дитини, що дуже важливо в цьому віці. Після закінчення початкової школи, діти переходять в середню, в якій вже більш спеціалізовано вивчають різні предмети. Цей період цікавий тим, що він розділений на три періоди – молодший цикл, перехідний рік, і старший цикл. По закінченню молодшого циклу, в 14-16 років, діти обов'язково складають іспити з усіх предметів, щоб отримати свій перший сертифікат про освіту – Junior Certificate.

Між старшим і молодшим циклом, у школах існує так званий «перехідний рік». Його головне завдання - підготувати учнів до фінального етапу навчання у середній школі, до старшого циклу. Програма цього курсу навчання часто спеціалізується на таких неакадемічних предметах, як надання першої допомоги, водіння, набір тексту, і так далі. Також, діти активно займаються спортом, щоб розвинутися фізично.

Найвідповідальніший період починається з переходом дитини на етап старшого циклу в 16-18 або, якщо був пропущений перехідний рік, в 15-17 років. Цей етап є фінальним у навчанні в школах Ірландії. По його закінченню всі учні зобов'язані скласти іспити, щоб отримати другий сертифікат в їхньому житті – Leaving Certificate. Він засвідчує отримання закінченої середньої освіти та є своєрідним квитком до університету. Під час навчання дитина вибирає до 8 предметів, які можна поділити на бізнес, мовну, наукову, прикладну й соціальну групи. Що цікаво, отримавши такий сертифікат в Ірландії, учень не обмежуються лише ірландськими університетами, адже він визнається багатьма країнами світу, зокрема США, Канадою, і деякими країнами Європи. Варто зазначити, що, аби дитина успішно адаптувалася до школи та життя в Ірландії, найкраще почати навчання з перехідного року.

Тепер, коли ми розглянули весь шлях, який  школяр проходить в Ірландії, варто розповісти про те, де ж саме він проходить усі ці етапи. Навчатися діти можуть у державних або приватних школах, причому для ірландців вони є безкоштовними, а от батькам іноземних учнів доведеться заплатити. Але, необхідно зазначити, що вартість навчання в Ірландії менша, ніж у сусідній Британії, хоча рівнем шкіл та освіти вони не відрізняються. Можливість отримати Leaving Certificate надають державні і приватні школи Ірландії, проте останні мають низку незаперечних переваг для дітей з-за кордону.

Насамперед, серед приватних шкіл є як школи-пансіони, так і денні школи. Всі школи-пансіони мають свою власну закриту територію, на якій, крім власне будівлі школи та резиденцій для дітей, розташовується й інша інфраструктура, яка сприяє всебічному розвитку дітей. Наприклад, басейни, тенісні корти, футбольні поля, де учні можуть брати участь у спортивних секціях. Також не рідкістю є театри й арт-студії, де юні художники можуть творити у вільний від навчання час. Діти з інших країн постійно живуть на території школи, а отже завжди нагодовані, в безпеці й під наглядом. Один рік навчання в такій школі-пансіоні коштуватиме від 25000 EUR. Також можна вчитися і в звичайній денний приватній школі, однак при цьому дитина буде жити в родині та перебувати в школі тільки під час занять. Денні школи мають меншу вартість – від 17000 EUR на рік – і знайти місце для дитини там простіше, ніж у школі-пансіоні.

Не варто також забувати, що ірландські школи допомагають дітям відчути смак освіти в Ірландії. Під час навчання за цілорічними академічними програмами діти мають можливість навчатися нарівні зі звичайними школярами, подивитися на умови життя, і країну загалом. Тобто ваша дитина зможе сама безпосередньо зсередини поглянути, наприклад, що таке середні школи в Дубліні і наскільки там комфортно вчитися.

Освіта в Фінляндіі

Середнє загальноосвітнє обов'язкове навчання в Фінляндії включає школу двох ступенів:

- Нижня (alakoulu), з 1 по 6 клас;
- Верхня (yläkoulu), з 7 по 9 клас.

У додатковому 10 класі учні можуть поліпшити свої оцінки. Потім діти відправляються в професійний коледж або продовжують навчання в ліцеї (lukio), 11-12 класи в нашому звичному розумінні.

7 принципів «середньої» ступені фінської освіти:

1. Рівність

- Шкіл

Немає ні елітних, ні «слабеньких». У найбільшій школі країни вчиться 960 учнів. У найменшій - 11. Всі мають абсолютно однакове устаткування, можливості і пропорційне фінансування. Майже всі школи - державні, є десяток приватно-державних. Різниця, крім того, що батьки вносять часткову оплату, - в підвищених вимогах до учнів. Як правило, це своєрідні «педагогічні» лабораторії, такі обраної педагогіці: Монтессорі, Френе, Мортана і Вальдорфська школи. До часток відносяться і установи з викладанням англійською, німецькою, французькою.

Що ж це за система виховання і чи підійде вона для українських реалій?

Книгарні заполонили цілісінькі талмуди з назвами на кшталт "Французькі діти не плачуть", "Французькі діти не плюються їжею", і навіть популярна серед сучасних дівчат книга про те, як бути парижанкою цілісінький розділ присвятила вихованню малюків по-французьки.

У своїй новій книзі «Французькі батьки не здаються. Сто порад з виховання з Парижа» вона сформулювала 10 найважливіших французьких правил для працюючих мам.

1. Правило перше: ідеальних мам не існує
Працююча жінка завжди прагне осягнути неосяжне: бути ідеальною матір'ю і одночасно робити успішну кар'єру. Фактично вона працює у дві зміни - в офісі і вдома. У француженок є улюблений афоризм: «Ідеальних матерів не існує». Не варто намагатися бути ідеальною. І це найважливіша, основоположна ідея.

А ще не сприймайте дитинство дитини як початок марафону, фініш якого - вступ до університету. Французи, безумовно, хочуть, щоб їхні діти були успішними, але вони не намагаються вечорами після роботи змусити дитину семимильними кроками проходити природні етапи розвитку. Наприклад, читати і писати дитини не вчать років до шести. Француженки вважають, що набагато важливіше до школи прищепити малюкові такі навички, як концентрація уваги, товариськість і самоконтроль. По-перше, це не вимагає якогось спеціально відведеного часу, а є просто невід'ємною частиною процесу виховання. А по-друге, саме ці здібності, а не вміння в три роки рахувати до ста і назад, створюють міцну базу для успіхів дитини в навчанні.

2. Правило друге: у вас завжди повинне бути власне джерело доходу
В Америці, наприклад, прийнято вірити в чарівну казку про чудесне заміжжя як синонім спокійного безтурботного життя. Головне - вдало вийти заміж і отримати хорошого чоловіка зі стабільною зарплатою, а там можна і не працювати. У Франції все не так. Французькі мами переконані, що жінці абсолютно необхідне власне джерело доходу. Навіть у найбільш вдалому шлюбі з забезпеченим і люблячим чоловіком жінка повинна замислюватися: «А що якщо одного разу все зміниться?» У неї повинна бути професія, робота чи будь-яке інше стабільне джерело доходу просто про всяк випадок. Французькі мами впевнені: це надзвичайно важливо, і перш за все, для дитини. Француженка швидко виходить на роботу після пологів, бо хоче точно знати, що зможе забезпечити дитину всім необхідним, якщо раптом доведеться виховувати її самій.

Ця позиція надзвичайно прагматична і в ній немає ні краплі французької романтики, зате вона дуже допомагає жити.

3. Правило третє: не можна присвячувати все своє життя дитині
Материнська турбота про дітей - відмінна ілюстрація принципу нескінченності. Ми завжди будемо намагатися допомогти їм, завжди. Це така добровільна вічна жертва. Але в основі французької культури лежить надзвичайно важлива ідея: будь-якій людині (і особливо батькам) необхідні час і простір тільки для себе. Причому він виділяється не за залишковим принципом: якщо я зроблю дітям це, це і це, то наприкінці дня дозволю собі... Або: тільки коли я зроблю все можливе для дитини, я дозволю собі... Ні, в жодному разі!

Для підтримки балансу в сім'ї вкрай важливо, щоб якась частина життя була тільки вашою, належала тільки вам. Це може бути і робота, хоча зовсім не обов'язково. Це може бути будь-яке ваше захоплення або спілкування з друзями - що завгодно, я не знаю, вирощування орхідей.

Французи глибоко переконані: якщо ви присвячуєте весь свій час дитині, якщо ваш світ обертається навколо неї, це дуже шкідливо і навіть небезпечно, в першу чергу, для дитини.

4. Правило четверте: час від часу віддаляючись від дитини, ви стаєте кращою матір'ю
Якщо дитина звикне, що ви весь час поруч з нею, весь час залучені в те, що вона чи він робить, і проживаєте разом кожну секунду, ваше чадо не навчиться самостійності. Більше того, дитина не навчиться бути уважним до інших людей, помічати їх потреби, не навчиться співпереживати. Кожна француженка інтуїтивно відчуває: час від часу віддаляючись від дитини, вона надає їй неоціненну послугу.

Дуже важливо розуміти, що це не якась радикальна позиція. Я ні в якому разі не закликаю російських жінок негайно кинути все, виїхати на три тижні на спа-курорт, займатися тільки собою і забути про дитину. Мова про те, щоб спокійно визнати: якщо ви проводите весь час разом із кимось - неважливо, наскільки ви обожнюєте один одного, - ви рано чи пізно почнете один одного дратувати. І це ж стосується не тільки вас, це в тій же мірі відноситься і до вашої дитини.

Що і як потрібно забороняти і дозволяти дитині?
Наскільки ефективне це просте правило - час від часу відпочивати один від одного, я буквально тільки що випробувала на собі. Ми з одним з моїх п'ятирічних близнюків минулого тижня були на канікулах у моєї мами. Вона йшла з ним кудись на дві-три години, і коли ми знову зустрічалися - ми були такі раді один одному, нам було чим поділитися. Короткі розлуки вносять у відносини свіжість! Це завжди новий досвід та враження, це ковток гірського повітря, джерело енергії. І це необхідна умова для міцності будь-яких людських відносин, у тому числі відносин матері і дитини.

5. Правило п'яте: забудьте про почуття провини
Немає ніякого сенсу відчувати почуття провини перед дитиною за те, що ви працюєте. Це абсолютно деструктивне почуття, яке все одно нічого не змінить. У вас все одно не з'явиться більше часу на спілкування з малюком. Головне, що ви можете зробити, - це по-справжньому бути з дитиною, коли ви вільні. Не просто бути присутнім на прогулянці, базікаючи по телефону з подругою, а дійсно проводити час з дитиною. Ви не повинні весь час турбуватися про малюка, коли ви на роботі, не повинні картати себе за те, що ви не тільки мама, але і колега, подруга, дружина. Єдине, що ви, мабуть, повинні своїй дитині, коли ви поруч з нею, - це бути спокійною і бути «тут».

А ще виховуйте у своїх дітях терпіння. Французи ж сприймають терпіння як якийсь м'яз, який можна і потрібно тренувати, причому з самого раннього віку. Не схоплюватися з-за столу, якщо ви працюєте, а дитина просить подивитися, яку вежу з кубиків вона побудувала. М'яко поясніть малюкові, що ви щось зараз робите, і попросіть трохи почекати. Спочатку він почекає кілька секунд, але потім і хвилин. Він навчиться розважати себе сам під час очікування і справлятися зі своїм розчаруванням. Для дитини цей навик життєво необхідний, вважають французи, - тільки так вона дізнається, що не є центром всесвіту, і навчиться дорослішати.

6. Правило шосте: не ставайте «мамою - таксі»
Це правило безпосередньо пов'язане з попереднім. Не прагніть компенсувати дітям власну відсутність величезною кількістю гуртків та розвиваючих занять. Парижанки, вибираючи позашкільні заняття для дітей, завжди зважають, як це вплине на якість їх власного життя. Матусю, яка цілий день возить дитину з одного гуртка в інший, у Франції ніколи не назвуть самовідданою. Тим більше не оцінять, якщо вона робить це на шкоду своїй роботі. Про таку маму скажуть, що вона зовсім втратила відчуття рівноваги. Та й дітям подібна жертовність абсолютно ні до чого. Звичайно, дитині корисно ходити в басейн або на уроки музики, але у них неодмінно має залишатися час на самостійні ігри вдома. Зайва психологічне і фізичне навантаження тільки зашкодить дитині.

7. Правило сьоме: у відносинах батьків є частина, в якій дитина не бере участі
Ніколи не забувайте: в основі сім'ї - подружня пара. Завжди знаходьте час, щоб побути з чоловіком удвох. У Франції усесь батьківський простір належить дитині тільки перші три місяці. За аналогією з президентським терміном, французи називають цей період «перші сто днів». У цей час дитина може спати в кімнаті з батьками і навіть в їх ліжку. Але потім малюка привчають спати в своєму ліжечку і в своїй кімнаті. Ваша подружня спальня повинна стати тим місцем, яке належить тільки вам двом. Діти не можуть входити до батьків, коли їм заманеться. Дитина повинна точно знати - у батьків є частина життя, в якому вона не бере участь.

8. Правило восьме: не вимагайте від чоловіка рівноправної участі в домашніх справах і догляді за дітьми
Навіть якщо ви працюєте стільки ж, скільки ваш чоловік (і навіть якщо ви працюєте більше), не вимагайте, щоб він приділяв дому і дітям стільки ж часу, скільки ви. Нічого, крім невдоволення і роздратування, це не викличе. На відміну, скажімо, від американок з їх феміністським настроєм, француженок дуже виручає старомодний прагматизм. Звичайно, багато парижанок із задоволенням поклали б на чоловіків більше турбот по дому, але чимало мам давно погодилися з нерівноправністю в розподілі обов'язків. І це здорово полегшує їм життя. Загальна гармонія у відносинах для француженок набагато важливіша за рівність у правах. Вони сприймають чоловіків як окремий біологічний вид, навіть кращі представники якого від природи не здатні до домашніх справ.

Це не означає, що чоловіки не роблять нічого. Французькі мами вважають, що конфліктів у сім'ї буде менше, якщо у кожного є свої обов'язки по дому, нехай і нерівнозначні за витратами сил і часу. Не вимагайте від чоловіка більше, ніж він готовий зробити для вас. Краще найміть хатню робітницю, а самі зайвий раз займіться сексом.

9. Правило дев'яте: вечір - час дорослих, а один вихідний на місяць - ваш «медовий вікенд»
Усі французькі батьки, яких я знаю, раз на місяць звільняють вихідні тільки для себе. Ні робота, ні діти в цьому не беруть участь. Відкладіть справи, відправте дітей до бабусь і дідусів, відвезіть малюків з нянею за місто або їдьте за місто самі. Валяйтеся в ліжку, відсипайтеся, снідайте довго і з задоволенням, дивіться кіно... Дозвольте собі розслабитися і нічого не робити.

Такий домашній медовий вікенд раз на місяць влаштовують собі всі французькі батьки. І найголовніше, вони абсолютно не відчувають з цього приводу ні найменших докорів сумління. Це абсолютно природне і нормальне проведення часу навіть для дуже люблячих батьків.

В інший же час французькі батьки дуже строго стежать за тим, щоб діти лягали спати в один і той же час. Після вечірньої казки або колискової дитина повинна лежати в ліжку. «Дорослий час» - не насилу відвойований рідкісний привілей, ні, це базова людська потреба, батьківське право, якщо хочете. Французи переконані, що запорука щасливої сім'ї - щасливі і люблячі батьки. Щиро поясніть це своїм дітям - вони зрозуміють.

10. Правило десяте: бос - це ви
Це найскладніше правило французького виховання. Усвідомити, що рішення приймаю я. Я - бос. Але не диктатор - це істотно (!) - а бос. Я даю дітям багато свободи там, де це можливо, враховую їхні думки і прислухаюся до їхніх бажань, але рішення приймаю я. Пам'ятайте про це. На вершині вашої власної сімейної піраміди саме ви. Не діти, не ваші батьки, не вчителі і не няні. Командуєте парадом ви і тільки ви.